АСУ-57
Авіадеса́нтна артилері́йська устано́вка АСУ-57 — основна самохідна артилерійська установка, що перебувала на озброєнні повітряно-десантних військ Радянського Союзу в період з 1951 до прийняття на озброєння АСУ-85, а пізніше БМД-1.
| Характеристики | Дані | |
|---|---|---|
| Бойова маса, т | 3,35 | |
| Екіпаж | 3 | |
| Довжина | 3480 (4995) мм | |
| Ширина загальна | 2086 мм | |
| Висота загальна | 1460 мм | |
| Гармата | 57-мм Ч-51 | |
| Скорострільність | 6-10 постр/хв | |
| Максим. швидкість руху | ||
| по шосе | 45 км/год | |
| по ґрунту | 25 км/год | |
| Двигун | 4-циліндровий М-20Е | |
| Максимальна потужність | 37 квт | |
| Запас ходу | 250 км | |
| Броня | лоб — 6,борт — 4,корма — 4 | |
Історія ред.
Авіадесантна самохідна установка АСУ-57 («Об'єкт 572») була розроблена на Митіщинському машинобудівному заводі конструкторським бюро на чолі з Н. А. Астровим у 1948 році. На озброєння прийнята в 1951 році. У серійному виробництві знаходилася з 1951 по 1955 рік.
Вперше АСУ-57 була продемонстрована на військовому параді на Красній площі в Москві 1 травня 1957 року.
АСУ-57 відносилася до типу напівзакритих установок, з переднім розташуванням моторно-трансмісійного відділення.
Конструкція і будова ред.
Бойове відділення, що знаходиться в кормовій частині корпусу, було суміщене з відділенням управління. У бойовій рубці розташовувався екіпаж і встановлювалася довгоствольна 57-мм гармата Ч-51 (у машин пізнішого випуску — Ч-51М).
Екіпаж артилерійської самохідної установки складався з командира, механіка-водія та заряджаючого. Боєкомплект гармати складався з 30 унітарних (снаряд, з'єднаний з гільзою) снарядів. Стрільба велася трьома типами боєприпасів: підкаліберними бронебійними снарядами (маса 6,61 кг), кумулятивними снарядами (маса 5,94 кг) і осколковими гранатами (маса 6,79 кг). Бойова скорострільність — 6-10 пострілів на хвилину.
Броньовий захист АСУ-57 — протикульний.
Гусеничний рушій забезпечував машині високу рухливість (ґрунтовою дорогою — 25 км/год, по шосе від 30 до 45 км/год) і прохідність. Наприклад, рів або траншею шириною до 1,4 м, вертикальну стінку заввишки до 0,5 метра АСУ-57 долала з ходу. Максимальний кут підйому (або спуску) може досягати 30°. І при тому установка залишається стійкою — не перекидається. Так, при русі упоперек схилу крен може досягати 24°.
Але через водну перешкоду АСУ-57 може пройти тільки убрід: «плавати» вона не вміє. Глибина прохідності броду — до 0,7 м. Особливо цінно в машині те, що питомий тиск її на ґрунт складає незначну величину — 0,35 кг/см² (тиск на ґрунт дорослої людини).
АСУ-57 була пристосована для десантування парашутним способом окремо від екіпажу. Засобом десантування була парашутна платформа П-7 з багатокупольною парашутною системою.
Модифікації АСУ-57П ред.
У 1954 році була створена плаваюча авіадесантна самохідна артилерійська установка АСУ-57П («Об'єкт 574»). Не зважаючи на модернізацію, АСУ-57П так і не прийняли на озброєння.
АСУ-57КШМ: була розроблена і прийнята на озброєння командно-штабна машина АСУ-57КШМ.
Джерела ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: АСУ-57 |
- Авиадесантная самоходная артиллерийская установка АСУ-57
- Боевые машины десанта [Архівовано 10 липня 2012 у Wayback Machine.]
- АСУ-57 [Архівовано 21 вересня 2007 у Wayback Machine.]