Вікіпедія

Їхав козак за Дунай

український романс за авторством Семена Климовського

«Їхав козак за Дунай» — український романс, який написав козак Харківського полку, філософ, поет Семен Климовський. Варіації пісні використали у своїй творчості Людвіг ван Бетховен, Карл Марія фон Вебер та інші композитори[1]. Пісня популярна принаймні від середини XVIII століття.

«Їхав козак за Дунай»
Пісня
Випущено XVIII сторіччя
Жанр романс
Мова українська
Автор слів Семен Климовський
CMNS: Цей твір у Вікісховищі
S:  Цей твір у  Вікіджерелах
Людвіг ван Бетховен. Schöne Minka / Їхав козак за Дунай Солісти — з.а. України Оксана Дондик, Роман Шнуренко, Олександра Коваленко (скрипка), Яків Душаков (віолончель), Андрій Бондаренко (ф-но). Запис з концерту в Музеї Лисенка 12 червня 2016

Сюжет ред.

Окремі дослідники відзначають можливість того, що пісня була написана козаком харківського полку як враження від невдалих турецьких походів Петра I, перший з яких відбувався в 1710 році, приблизно в час створення пісні. Герой не дуже впевнено обіцяє повернутись через три роки. Досить точно означено тривалість всіх тих походів. Саме три роки жорстоких військових дій. Проте число три може бути просто символом. «Дунай» у фольклорній традиції нерідко символізує просто ріку. Мотив розлуки козака з коханою дівчиною, образний лад пісні, характер мелодії дають підстави називати її романсом.

Зарубіжні варіації ред.

Пісня набула великої популярності в Російській імперії та тогочасній Західній Європі, перекладена німецькою й французькою мовами. В добу романтизму було написано чимало нових текстів, які виконувалися на мелодію «Їхав козак за Дунай». Серед них — популярні російські поети першої половини XIX ст., О. Мерзляков та О. Сомов. Композитори та варіації на теми української пісні:

  • арія Лести в опері віденського композитора Ф. Кауера «Леста, дніпровська русалка» (1803),
  • опера К. Кавоса «Козак-стихотворец» (1812),
  • Пісня "Гей, соколи" (ймовірний автор - Томаш Падура),
  • вірші юного О. Пушкіна «Козак»,
  • вірш А. Дельвіга «Поляк»,
  • дивертисмент «Гуляння на Воробйових горах» С. Давидова (1816),
  • увертюра до опери «Сибірські невільники» (Otto mesi in due ore ossia Gli esiliati in Siberia) Г. Доніцетті: [1]
  • варіації для кларнета і струнного квартета Сигізмунда Ріттера фон Нейкома (Ор.8) [2]
  • для соло віолончелі, 2-х скрипок, альта i контрабаса Антоніна Рейхи (1805)
  • концертний марш на теми українських пісень Даніеля Штайбельта [3] (1808)
  • варіації для фортепіано Д. Ліндемана (1814)
  • Адажіо, варіації і рондо (Ор.78) Йоганна Гуммеля [4]
  • варіації для фортепіано, (Op.40) Карла Марії фон Вебера [5] (1815)
  • варіації для фортепіано (Ор.15, 1) Франтішека Лесселя [6]
  • варіації для фортепіано (Ор.841, 15) Карла Черні [7]
  • варіації для скрипки з оркестром О. Аляб'єва (1818) [8]
  • варіації для флейти і гітари Міхаеля Хенкеля] (1818)
  • фантазія для скрипки і фортепіано Адольфа Зонненфельда (G. Adolfson), Op.77
  • варіації для струнного квартету П'єра Байо (1824)
  • варіації для фортепіано Людвіга Бергера (1841)

У 1808 році прусський поет Х. Тідге був присутній у Чорному лісі під Баден-Баденом, де місцева знать влаштувала «садове свято», в якому брали участь і гості з Росії. Почувши пісню про розлуку козака й дівчини, Тідге здійснив вільну переробку тексту. З того часу німці вважають цю версію української пісні власним фольклорним твором. Вона стала відома під назвою «Schöne Minka, ich muß scheiden»

Текст ред.

Їхав козак за Дунай,
Сказав: «Дівчино, прощай!»: Ти, конику вороненький,
Неси та гуляй.
 — Постій, постій, козаче!
Твоя дівчина плаче.
Як ти мене покидаєш — : Тільки подумай!
 — Білих ручок не ламай,
Карих очей не стирай,
Мене з війни зо славою: К собі ожидай!
 — Не хочу я нічого,
Тілько тебе їдного.
Ти будь здоров, мій миленький,
А все пропадай!
 — Царська служба — довг воїнський,
Їхати пора до війська,
Щоб границю захищати: Від лютих ворогів.
 — І без тебе, мій любезний,
Враг ізгине лютий, дерзкий.
Ти на війну не ходи,
Мене не остав!
 — Що ж тогди козаки скажуть,
Коли ж побіди докажуть,
Що довг царський я забув: І себе й людей.
 — Ой мій милий, мій сердечний.
Коли ж рок судив так вічний,
Ти на войну поїжджай.
Мене не остав!
 — Ой я тебе не забуду,
Поки жить на світі буду!
Зоставайсь, здоровенька,
Прощай, миленька.
Свиснув козак на коня, — : Зоставайся, молода.
Я приїду, як не згину: Через три года!

«Їхав козак за Дунай» і Бетховен ред.

  Зовнішні відеофайли
Твори Л. ван Бетховена
  Schöne Minka, ich muß scheiden WoO 158a №16, з оригінальнии німецькии текстом
  Schöne Minka, ich muß scheiden WoO 158a №16, з українськии текстом
  Варціації op.107 №7 для флейти і ф-но

Через посла Росії у Відні графа А. Розумовського Людвіг ван Бетховен знайомився з українськими народними піснями, обробку однієї з них «Їхав козак за Дунай» включив до свого циклу «24 пісні різних народів» (1816)[2] та використав у різних інструментальних варіаціях. Бетховен запозичив мелодію української народної пісні у записі С. Климовського зі збірки Яна Прача[3].

Композитор був у приятельських стосунках з Андрієм Розумовським, послом Росії в Австрії, який у своєму віденському палаці зберігав велику кількість музичних видань. Андрію Розумовському Бетховен присвятив п'яту та шосту симфонії[3]. На його замовлення написав 3 квартети (7-й, 8-й та 9-й струнні квартети), які отримали назву «квартети Розумовського».

В обробці пісня «Їхав козак за Дунай» оновилася; голос, який її виконує, зазвучав у супроводі фортепіано, скрипки й віолончелі[3]; притаманна оригіналові маршовість поступилася більш повільним і ніжним тонам. Вона відома в збірках Бетховена серед творів без номера опусу (Werke ohne Opuszahl) WoO 158 #16 (Folksong Setting: «Schöne Minka, ich muß scheiden» (Ukrainian-Cossack) WoO 158a; #16 of 23 continental folk songs). До цієї пісні Бетховен звертався двічі. Вдруге варіації на мелодію пісні «Їхав козак за Дунай» увійшли в опус 107 (десять варіацій на теми народних пісень для фортепіано та флейти) під номером 7 у 1820 році.

Публікації ред.

Вперше опубліковано в пісеннику І. Гестенберга — Ф. Дітмара за 1797—1798 роки[4][5], незабаром у виданні: Ян Богумір Прач. Собраніе народныхъ русскихъ пѣсенъ съ ихъ голосами. 2-е вид. СПб, 1806[6][7][8].

Михайло Максимович вмістив її у своїй збірці «Малороссійскія пѣсни» (1827)[9].

Протягом XIX століття пісня «Їхав козак за Дунай» друкувалася у багатьох пісенниках. 1860 року, вмістивши у збірці «Старосвітський бандуриста» твір С. Климовського, Микола Закревський зауважив, що ця пісня «відома всій освіченій Європі»[10].

Деякі найновіші публікації:

  1. Народні пісні в записах Степана Руданського. — Київ: Музична Україна, 1972. — 291 с.[9] [Архівовано 7 грудня 2020 у Wayback Machine.]
  2. Перлини української народної пісні / Упорядник Микола Гордійчук. — Київ: Музична Україна, 1991. — 383 с.[10]
  3. Пісні маминого серця / Упорядник Р. П. Радишевський. — Київ: Видавничий центр «Просвіта», 2006. — 351 с.
  4. Пісенний вінок: Українські народні пісні з нотами / Упорядник А. Я. Михалко. — 3-тє видання, доповнене. — К. : Криниця, 2009. — 688 с.: іл., ноти. — ISMN 979-09007027-2-2. Сторінка 240 (ноти і текст).

С. Климовський став автором популярної пісні «Їхав козак за Дунай», яку дуже любили в Україні ще за його життя. Історію пісні, як і її біографію автора С. Климовського, досліджував видатний український літературознавець Г. Нудьга («Літературна Україна» за 6 серпня 1969 р.). Слова з нотами вперше надрукував у Петербурзі гітарист Жан-Батист Генглез у 1796 році[11][12]. Під впливом пісні «Їхав козак за Дунай» написали свої твори українські поети Л. Боровиковський, Ст. Шпигоцький. Найповніший текст пісні подав Михайло Максимович у збірниках 1827 і 1834 рр. з такою приміткою: «Пісня ця та ще деякі, складені козаком Семеном Климовським, що жив близько 1724 року»[13][9].

Примітки ред.

  1. ↑ Чабаненко В. А. Климовський Семен // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 350-351. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
  2. ↑ Антон Муха. Бетховен (Beethoven) Людвіг ван // Шевченківська енциклопедія: У 6-ти т. — Т. 1: А—В / Гол. ред. М. Г. Жулинський; НАН України. Інститут літератури імені Тараса Шевченка. — К., 2013. — С. 381. — 744 с. — ISBN 978-966-02-6421-2
  3. ↑ а б в Бетховен (Бетговен, Бетовен, Beethoven) // Українська музична енциклопедія. Т. 1: [А – Д] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — С. 187.
  4. ↑ Семеног Олена. Найдавніші тексти українських народних пісень // Український фольклор: Навчальний посібник. — Глухів: РВВ ГДПУ, 2004 — 254 c. — С. 40—41.
  5. ↑ И. Герстенберг, Ф. Дитмар. Песенник, или Полное собрание старых и новых российских народных и прочих песен для  фортепиано, собранных издателями. — Санктпетербург, у Герстенберга и Дитмара, ч. 1-3 (1797—1798).
  6. ↑ Иван Прач. Собрание русских народных песен с их голосами положенных на музыку Иваном Прачем. Часть 1. —  Санктпетербург: в тип. Шнора. 1806. — С. 75.
  7. ↑ Лепша Іван. Їхав козак за Дунай [Архівовано 3 вересня 2019 у Wayback Machine.] / Мамаєва Слобода — 13 Серпня 2008.
  8. ↑ Шевчук О. Пісні літературного походження // Українська музична енциклопедія. — Київ: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2018. — Том 5: ПАВАНА — «POLIКАРП».  — С. 232
  9. ↑ а б Максимович М. А. Малороссийские песни. Москва, 1827. — С. 83—84.
  10. ↑ Старосвѣтский бандуриста / Упорядник Микола Закревський. — М. : В Університетській друкарні, 1860. — С. 31.
  11. ↑ Journal d'airs italiens, français et russes avec accompagnement de guitarre par J. B. Hainglaise. St Pétersbourg: L'aut..; Gerstenberg et Dittmar, 1796.
  12. ↑ Hainglaise, Jean-Baptiste. Klimowski, Semen. Echal kosak sa Dunaj (Ѣхал козакъ за Дунай) [Архівовано 3 вересня 2019 у Wayback Machine.]
  13. ↑ Ѣха́въ Коза́къ за Дуна́й // Украинскія народныя пѣсни. Часть первая / М. Максимович. — М.: Университ. тип., 1834. — С. 141.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Їхав_козак_за_Дунай&oldid=41911277