Ірменгарда Турська (нім. Irmingard, Ermengard, 804, Ельзас, Франція — 20 березня 851, монастир св. Сесілії та Агати в Ерстені (в околицях Страсбурга)) — дружина імператора Заходу Лотара I, дочка графа Тура Гуго II Боязкого з династії Етіхонідів і Ави де Морвуа.

Ірменгарда Турська
фр. Ermengarde de Tours
Імператриця Заходу
Коронація: 5 квітня 823, собор Святого Петра, Рим, Італія
 
Народження: 804(0804)
Ельзас, Франція
Смерть: 20 березня 851(0851-03-20)
монастир Св. Сесілії та Агати в Ерстейні (в околицях Страсбурга)
Країна: Німеччина
Рід: Етіхоніди
Батько: Гуго II Боязкий
Мати: Ава де Морвуа
Шлюб: Лотар I
Діти: сини: Людовик II, Лотар II, Карл
дочки: Хільтруда, Берта, Ірменгарда, Гізела, Ротруда

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Біографія ред.

Ірменгарда народилася 804 року в Ельзасі й з дитинства була вихована матір'ю в дусі християнського благочестя. Велику частину дитинства і юності Ірменгарда провела в монастирі Св. Юлії в Бріксені (Північна Італія), де завершила свою освіту. Після смерті абатиси Амальпергі вона була обрана її наступницею, однак, коли постало питання про вибір дружини для старшого сина імператора Людовика I Благочестивого, Лотара, було прийнято рішення, що нею стане Ірменгарда. Одруження відбулося 15 жовтня 821 року в Тіонвілі. На церемонії були присутні 32 прелати, зокрема єпископ Страсбурга Адалог, та багато знатних людей Імперії. Як «ранковий дар» Лотар передав дружині місто Ерстен в околицях сучасного Страсбурга, а пізніше надав Ірменгарді опіку над монастирем у Бріксені.

Відрізняючись смиренням і благочестям, Ірменгарда все своє життя присвятила справам благодійності та заступництва переданим її піклуванню володінь. Після смерті в 836 вчителя Лотара, абата Валу з Корбі, вона з власних коштів сплатила читання молитов за помин душі покійного. 20 жовтня 837 помер і її батько Гуго. За угодою з дядьком свого батька, графом Зундгау Ліутардом, Ірменгарда отримала великі землі в Ельзасі, зокрема поселення Ешері (Echery), багаті срібними копальнями. По велінню Ірменгарди тут була побудована церква, яку вона, за згодою чоловіка, передала абатству в Горці[1].

У 849 році в Ерстені Ірменгарда заснувала жіночий бенедиктинський монастир св. Сесілії та Агати (в даний час зруйнований), подарувавши абатству майже все місто[2].

Наприкінці життя Ірменгарда віддалилася в цей монастир, де і померла в Страсну п'ятницю (20 березня) 851 року. Вона була похована на території монастиря. Тут, до того як зник під час Великої французької революції, перебував надгробний камінь Ірменгарди з епітафією, написаною Рабаном Мавром, в якій оспівувалися християнські чесноти Ірменгарди та її щедрість стосовно абатства в Ерстейні. У звістці про смерть Ірменгарди в Сен-Бертинських анналах[3] вона називається «найхристиянійшою королевою».

Діти ред.

Мала восьморо дітей , серед них:

Канонізація ред.

За своє благочестя і заступництво монастирям Ірменгарда Турська визнана місцевошанованою святою Страсбурзької єпархії римо-католицької церкви. Її пам'ять відзначається 20 березня.

Примітки ред.

  1. Дарування було підтверджено хартією імператора Лотара II, виданою в Страсбурзі 15 жовтня 859, проте ряд істориків вважають цю хартію пізнішої підробкою і називають справжнім дарувальником батька Ірменгарди, графа Гуго II Турського.
  2. Хартія про дарування збереглася в архіві Страсбурга. Вона підтверджена Папою Римським Левом IV, однак існують серйозні сумніви в її достовірності.
  3. Сен-Бертинські аннали, а.853.

Посилання ред.

  • Анналы королівства франків. Східна література. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 10 квітня 2011. 
  • Сен-Бертинские аннали. Східна література. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 10 квітня 2011. 
  • Irmgard von Erstein (німецькою). Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexicon. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 10 квітня 2011. 
  • Annales Fuldensis (lat). Archive.org. 

Література ред.