Імператор Сакураматі (яп. 桜町天皇, さくらまちてんのう, сакураматі тенно; 8 лютого 1720 — 28 травня 1750) — 115-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 13 квітня 1735 — 9 червня 1747[3].

Імператор Сакураматі
яп. 桜町天皇
Народився 8 лютого 1720(1720-02-08)
Кіото, Японія
Помер 28 травня 1750(1750-05-28) (30 років)
Кіото, Японія
Поховання Японія
Країна  Сьоґунат Едо
Японія
Діяльність суверен
Знання мов японська
Титул імператор Японії
Посада імператор Японії
Рід Імператорський дім Японії
Батько Імператор Накамікадо
Мати Konoe Hisakod
Родичі Kyōgoku-no-miya Kinhito-shinnōd[1], Fushimi-no-miya Kunitada-shinnōd, Kan'in-no-miya Sukehito-shinnōd[1], Q110592025?[1], Takatsukasa Sukehirad, Q110594361?[2], Q110594401?[1], Fushimi-no-miya Kuniyori-shinnōd[2], Sonshin-hosshinnōd, Q110594365?[1], Q110597054?[1] і Q110595772?[1]
У шлюбі з Nijō Iekod і Empress Dowager Kaimeid
Діти Імператор Ґо-Сакураматі і Імператор Момодзоно

Біографія ред.

Імператор Сакураматі народився 8 лютого 1720 року. Він був перший сином Імператора Накамікадо. Матір'ю хлопчика була Коное Хісако, донька радника і великого державного міністра Коное Ієхіро. Новонародженому дали ім'я Терухіто[4].

1728 року 8-річний принц став спадкоємцем престолу й отримав титул Великого сина Імператора. У квітні 1735 року його батько передав йому пост Імператора Японії[4].

29 грудня 1738 року Імператор Сакураматі відновив стародавній обряд дайдзьое — жертвування Імператорським пращурам та божествам Неба і Землі нових злаків, з молитвою за процвітання і спокій країни. Спершу цей обряд був відновлений 1687 року дідом монарха, Імператором Хіґасіяма, на основі церемоніалу 1466 року Імператора Ґо-Цутімікадо. Проте за правління батька правителя, Імператора Накамікадо, його проводити перестали. Реставрація обряду Імператором Сакураматі була остаточною і відтоді його дотримувалися усі японські монархи[4].

9 червня 1747 року Імператор Сакураматі передав престол своєму сину Тохіто, який прийняв ім'я Імператора Момодзоно. Сам відставний монарх взяв собі титул Верховного Імператора і зайнявся вивченням японської історії та літератури. За заслуги у реставрації старих палацових звичаїв, досягнення в поезії та живописі Імператора Сакураматі називали перевтіленням легендарного принца Шьотоку. Він залишив по собі поетичні антології «Збірку Верховного Імператора Сакураматі»[5] та «Японські пісні палацу Верховного Імператора Сакураматі»[6].

28 травня 1750 року Імператор Сакураматі помер у 30-річному віці. Його поховали в гробниці Цукінова[7], на території монастиря Сенрюдзі в районі Хіґасіяма, в Кіото.[4][8].

Генеалогічне дерево ред.

 
(114) Накамікадо
 
(115) Сакураматі
 
(117) Ґо-Сакураматі
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
(116) Момодзоно
 
(118) Ґо-Момодзоно
 
 
 
 
 
 
Наохіто
 
Сукехіто
 
Харухіто
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
(119) Кокаку
 
(120) Нінко
 
(121) Комей
 
(122) Мейджі
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Сукехіра
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Тікако
 
 

Примітки ред.

  1. а б в г д е ж https://geocity1.com/okugesan_com/tenno3.html#sakuramachi
  2. а б https://geocity1.com/okugesan_com/fushiminomiya.htm
  3. Усі дати подані за європейським календарем.
  4. а б в г Імператор Сакураматі // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.
  5. яп. 桜町院御集, さくらまちいんぎょしゅう, сакураматі-ін ґьосю.
  6. яп. 桜町院坊中御会和歌, さくらまちいんぼうちゅうおえわか, сакураматі-ін ботю оевака.
  7. 月輪陵, つきのわのみささぎ, цукі но ва но місасаґі.
  8. Гробниця Цукінова // Офіційна сторінка Управління Імператорського двору Японії. Архів оригіналу за 21 вересня 2017. Процитовано 9 липня 2010.

Джерела та література ред.

Імператор Сакураматі // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

  • (яп.) 『新編 日本史辞典』 (Нове видання. Словник історії Японії) / 京大日本史辞典編纂会. — 東京: 東京創元社, 1994. — P.1057—1058.
  • (яп.) 『歴代天皇全史―万世一系を彩る君臨の血脈』 (歴史群像シリーズ (69)) (Історія Імператорів
  • Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.

Посилання ред.