Імператор Кейко́ (яп. 景行天皇, けいこうてんのう, кейко тенно [1];13 до Р.Х. — 24 грудня 130) — 12-й Імператор Японії, синтоїстське божество, напівлегендарний монарх. Роки правління — 24 серпня 71 — 24 грудня 130[2].

Імператор Кейко
яп. 景行天皇
Народився 7 листопада 60
Помер 130
Країна Японія
Діяльність правитель
Знання мов японська
Посада імператор Японії
Рід Імператорський дім Японії
Батько Імператор Суйнін
Мати Hibasuhimenomikotod
Брати, сестри Yamatohime-no-mikotod, Prince Ikatarashihikod, Prince Inishikiirihikod, Prince Tuburamed, Prince Ikohayawaked, Prince Iwatsukuwaked, Ojiwake no mikotod і Prince Homutsuwaked
У шлюбі з Harima no Inabi no Ooiratsumed, Yasakairihime no mikotod, Q108044269?, Q108044394?, Q108044510?, Q108044550?, Q108044579? і Q110450080?
Діти Prince Oousud, Ямато Такеру, Імператор Сейму, Prince Iokiirihikod, Prince Kamukushid, Prince Takekunikoriwaked, Prince Hikohitoooed, Q65272539?, Isakiirihikonomikod, Q108044445?, Q104539067? і Q110449883?
Імператор Кейко
Народився 13 до Р.Х.
Помер 24 грудня 130
Гробниця курган Сібутані—Мукояма
Посмертне ім'я О-Тарасі Хіко Оросіваке но Сумера мікото
Правління 24 серпня 71 до Р.Х. — 24 грудня 130 (60)
Порядок 12 Імператор Японії
Наступник Імператор Сейму

Короткі відомості ред.

Імператор Кейко був другим сином Імператора Суйніна і Хібасу Хіме но мікото.

У лютому 8 року Кейко став кронпринцом, а після смерті свого батька 8 серпня 70 року, 24 серпня 71 року успадкував його трон. Він правив 60 років як 12-й Імператор Японії[3]. Його резиденція знаходилась у палаці Макімуку но Хіросі но мія (纒向日代宮) у краю Ямато, на території сучасного міста Сакураї префектури Нара.

Згідно з «Анналами Японії» за правління Імператора Судзіна відбулися наступні події:

Помер Імператор Кейко 24 грудня 130 року. Згідно з переказами «Записів про справи давнини» йому було 137, а згідно з «Анналами Японії» — 143 років. Поховали монарха в мавзолеї Яманобе но Мітіное (山辺道上陵), на території сучасного міста Тенрі префектури Нара.

Наступником Імператора Кейко став його старший син Вака Тарасі Хіко но мікото, майбутній Імператор Сейму, народжений від дружини Ясака но Ірібіме но мікото. Покійний також був батьком Ямато Такеру но мікото, легендарного полководця стародавньої Японії.

Генеалогічне дерево ред.

 
(1) Дзімму
 
Каму Яї Мімі
 
рід О
 
 
 
 
 
 
 
 
 
(2) Судзей
 
(3) Анней
 
(4) Ітоку
 
(5) Косьо
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Аматарасі
 
ріл Вані
 
 
(8) Коґен
 
Обіко
 
рід Абе
 
 
 
 
 
 
 
 
 
(6) Коан
 
(7) Корей
 
 
Момосо
 
 
(9) Кайка
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Кібіцу
 
 
Хікофуцуосі
 
Янусіосі
 
Такеуті но Сукуне
рід Соґа
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Вакатаке
 
рід Кібі
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
(10) Судзін
 
Тойокіїрі
 
рід Кену
 
 
Ямато Такеру
 
(14) Тюай
 
(15) Одзін
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
(11) Суйнін
 
(12) Кейко
 
 
(13) Сейму
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Тойосукіїрі
 
 
Ямато
 
 
Іокіїрі
 
  ◇
 
Накацу
(Одзін)
 
 
 
 
 
 
 
Хікоімасу
 
Тамба
 
 
Нутесіваке
 
рід Ваке
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
  ◇
 
  ◇
 
Окінаґа
 
Дзінґу
(Тюай)
 
 
 
 


Примітки ред.

  1. Посмертне ім'я — О-Тарасі Хіко Оросіваке но Сумера мікото (大足彦忍代別天皇). Китаїзована форма посмертного імені — Кейко, «світлі вчинки».
  2. Усі дати подані за європейським календарем.
  3. Аністратенко та Бондаренко, 2011, с. 91.

Джерела та література ред.

  • Аністратенко, Л.; Бондаренко, І. (2011). Японські поети: Біографічний словник. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго. с. 368.
  • 笠原英彦『歴代天皇総覧 : 皇位はどう継承されたか』 東京、中央公論新社、2001.(яп.)
(Касахара Хідехіко. Збірник правивших Імператорів Японії: як успадковувався монарший титул. Тюокорон-сінся, 2001.)
  • 『歴代天皇全史―万世一系を彩る君臨の血脈』 (歴史群像シリーズ (69)) 東京、学研 、2003. (яп.)
(Вся історія Імператорів Японії — монархічне генеалогічне дерево безперервної лінії. (Серія «Історичні портрети»). Ґаккен, 2003.)
  • 『新編 日本史辞典』 京大日本史辞典編纂会、東京創元社、1994. (яп.)
(Нове видання. Словник історії Японії. Токьо-соґенся, 1994. — С.544—555.)