Із Землі на Місяць

«Із Землі на Місяць» (фр. «De la Terre à la Lune») — науково-фантастичний пригодницький роман французького письменника Жуля Верна, виданий у 1865 році.

"Із Землі на Місяць"
"De la Terre à la Lune"
Жанр	науковий роман і наукова фантастика
Форма	роман
Тема	освоєння космосу і космічні польоти
Автор	Жуль Верн
Мова	французька
Написано	1865
Опубліковано	De la Terre a la Lune. Trajet direct en 97 heures. Journal des Debats politiques et litteraires (14.IX – 14.X.1865)
Країна	Франція
Видавництво	П'єр-Жуль Етцель
Видання	De la Terre à la Lune. Trajet direct en 97 heures. Paris, Hetzel, 306 p. (25.X.1865)
Переклад	Андрій Білецький(1948)
Ілюстратор	Henri de Montautd
Цикл	Незвичайні подорожі
Попередній твір	Подорож до центру Землі
Наступний твір	Навколо Місяця і Діти капітана Гранта
У «Гутенберзі»	12901
Цей твір у Вікісховищі

Сюжет

Запуск снаряда на Місяць

Після Громадянської війни в США група спеціалістів з артилерії обговорює те, що їхні знання непотрібні в мирний час. Голова Гарматного клубу Імпі Барбікен, втім, скликає його членів, щоб зробити сенсаційну заяву. Він планує збудувати величезну гармату, за допомогою якої відправити снаряд на Місяць. Заява швидко привертає увагу преси, Барбікен звертається за допомогою до Кембриджської лабораторії. Директор обсерваторії Бельфаст підтверджує, що це можливо та повідомляє оптимальні місце й час пострілу.

Попередні розрахунки показують, що відповідну гармату реально побудувати. Барбікену вдається зібрати близько 5,5 млн доларів від спонсорів, якими виступають багато країн, в тому числі і США. Необхідне місце розташування гармати знаходиться в Мексиці, що містер Мастон вважає хорошим приводом для нової війни. Голова клубу обирає альтернативою Флориду. Відлити потрібного розміру ствол виявляється неможливо, тому замість нього використовується шахта, стінки котрої заливають чавуном. Сферичний снаряд повинен виштовхнути вибух заряду піроксиліну. Дивакуватий француз Мішель Ардан радить замінити снаряд на циліндричний і полетіти всередині. Не бажаючи йому поступитися, Імпі Барбікен вирішує також летіти. Вчений Ніколь, ображений заявами Імпі, викликає його на дуель. Ніколь, Імпі й Мішель домовляються полетіти всі разом і на практиці довести хто з них правий.

Врешті настає день запуску снаряда. Ніколь, Імпі та Мішель залазять всередину, де облаштовано комфортне приміщення і зроблено систему гасіння ударів. У запасі є повітря на два місяці та харчі на рік. Постріл спричиняє локальний землетрус і порив вітру, що збиває з ніг натовп глядачів. За кілька днів спостереження Кембриджської обсерваторії показують, що снаряд вийшов на кругову орбіту навколо Місяця, отже мандрівники опинилися в пастці. Проте друг Імпі, містер Пакстон, сподівається, що ті знайдуть вихід.

Продовження

У 1870 році Жуль Верн написав продовження книги під назвою «Навколо Місяця». У ній він описав подальші пригоди головних героїв.

Передбачення в романі

Верн передбачив низку технічних рішень, які використовувалися при реальних польотах на Місяць:

• Використання алюмінію як основного матеріалу для будівництва снаряда. Хоча в XIX столітті алюміній був дуже дорогим, його природні характеристики визначили його широке використання в аерокосмічній індустрії пізніших часів.
• Апарат для регенерації повітря на основі хлорату калію і їдкого натру.
• Вигідне розміщення гармати у Флориді. Космодром, з якого були здійснені реальні польоти людей на Місяць, також знаходиться у Флориді.

Крім того в романі є низка збігів із польотом «Аполлона-11»:

• Екіпаж складає 3 людини.
• Вартість проекту, описана в романі ($5,4 млн у 1865 році, що дорівнює $12,1 млрд у 1969 році) близька до реальної вартості польоту «Аполлона-11» ($14,5 млрд).

Посилання

• Текст роману [Архівовано 30 березня 2018 у Wayback Machine.] на сайті проекту «Ґутенберґ»