Івко Валерій Микитович
Вале́рій Мики́тович Івко́ (18 серпня 1941, Запоріжжя — 28 лютого 2022, Київ)[1] — провідний український музикант-домрист, завідувач кафедри струнно-щипкових інструментів Донецької державної музичної академії ім. С. С. Прокоф'єва, професор. Заслужений артист УРСР (1979). Засновник камерного оркестру «Лик домер» (1992).
| Івко Валерій Микитович | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 18 серпня 1941 |
| Місце народження | Запоріжжя, Українська РСР, СРСР |
| Дата смерті | 28 лютого 2022 (80 років) |
| Громадянство | СРСР і Україна |
| Професії | композитор, диригент, музичний педагог |
| Освіта | Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової |
| Інструменти | домра |
| Нагороди |
  |
Біографія ред.
Народився 18 серпня 1941 року у Запоріжжі.
Випускник Одеської державної консерваторії ім. А. Нежданової (клас Володимира Касьянова).
Будучи віртуозом-виконавцем на такому рідкісному інструменті як домра, він створив для неї вельми об'ємний репертуар практично у всіх жанрах: поліфонічних (Фуга, Юінон для домри соло, «Basso ostinato» для домри і фортепіано), масштабних одночастинних і циклічних (Сонатина для домри і фортепіано, Варіації на лемківську народну тему для домри і фортепіано, Концерт-токата, Концертино та Поема-концерт для домри з оркестром), У жанрі віртуозної сольної п'єси (Аллегретто, Прелюдія для домри соло, «Щедрівка», «Ескіз», «Репліки», Епіграф і тарангела для домри і фортепіано) та розмаїтих ансамблів за участю домри («Коло» для двох домр, Сюїта для домри і гітари тощо).
.jpg)
Композитор намагався вписати специфічний народний інструмент у сучасний музичний процес, не цураючись доволі незвичних та модерних ефектів виразності.
Завідувач кафедри струнно-щипкових інструментів Донецької державної музичної академії ім. С. С. Прокоф'єва. Член Національної спілки композиторів України, лауреат Всеукраїнського конкурсу музикантів-виконавців, премії ім. С. С. Прокоф'єва.
Засновник камерного оркестру «Лик домер» (1992). Провідний український музикант-домрист.
Працював у Донецьку. Після окупації міста російськими військами виїхав до Києва, працював у Національній музичній академії України імені П. І. Чайковського.
Донька — кандидат мистецтвознавства, музикознавиця Анна Івко.
Помер у 80-річному віці 28 лютого 2022 року. Був кремований, прах похований у колумбарії Байкового кладовища (50°24′52″ пн. ш. 30°30′13″ сх. д. / 50.4145833° пн. ш. 30.5037778° сх. д.).
Література ред.
- Календар знаменних і пам'ятних дат Донецької області. 2011 рік [Текст] / Упр. культури і туризму Донец. облдержадмін., Донец. обл. універс. наук. б-ка ім. Н. К. Крупської; уклад. І. В. Гайдишева; ред. Т. С. Литвин; наук. ред. Н. П. Авдєєнко, Н. В. Петренко; від. за вип. Л. О. Новакова, засл. працівник культури України. — Донецьк: Сх. вид. дім, 2010. — 132 с.
Посилання ред.
- Івко Валерій Микитович // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 188.
- ↑ З глибоким сумом сповіщаємо, що відійшов у вічність ... Івко Валерій Микитович. Facebook. Національна музична академія України імені П.І. Чайковського. 28 лютий 2022. Процитовано 30 жовтня 2023.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)