Єршов Анатолій Григорович
Єршов Анатолій Григорович (нар. 8 червня 1897 — 11 січня 1938) — історик, джерелознавець, краєзнавець, один із представників ніжинської історичної школи кінця 19 — першої третини 20 століття. Репресований комуністичним режимом СРСР.
| Єршов Анатолій Григорович | |
|---|---|
| Народився |
20 червня 1897 Толкачевка (Курська область), Льговський повітd, Курська губернія, Російська імперія |
| Помер |
11 січня 1938 (40 років) Харків, Українська РСР, СРСР |
| Країна |
 Російська імперія.svg){kind=small} СРСР |
| Діяльність | краєзнавець |
| Галузь | краєзнавство |
| Alma mater | Ніжинська гімназія вищих наук і Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя |
| Науковий ступінь | кандидат історичних наук |
| Знання мов | російська |
| Заклад | Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя |
Біографія ред.
Народився 8 червня 1897 р. у селі Товкачівка Льговського повіту Курськоі губернії. Після закінчення Ніжинського інституту народної освіти протягом 1922 – 1925 рр. навчався в аспірантурі при Ніжинській науково-дослідній кафедрі історії культури та мови. Під керівництвом професорів Г.А. Максимовича і М.М. Бережкова досліджував історію ремісничих цехів на Лівобережній Україні у XVII-XVIII ст.
У жовтні 1925 р. на спеціалізованому засіданні кафедри захистив на цю тему дисертацію і був переведений на посаду наукового співробітника. Один з фундаторів студентського історико-краєзнавчого гуртка при Ніжинському інституті народної освіти (1924) та Ніжинського наукового товариства краєзнавства (1925). Делегат I Всеукраїнської краєзнавчої конференції (1925). Співробітничав з Комісією Лівобережної України та іншими академічними осередками Києва. У зв’язку з адміністративно-територіальним перетворенням середини 20-х рр. залучався як експерт з історії Ніжинщини до опрацювання відповідних пропозицій.
Доробок ред.
Науковий доробок А. Єршова – помітне явище української історіографії 20-х рр. Йому належить низка праць з історії цехового устрою і фінансів старої України («До історії цехів на Лівобережжі XVII-XVIII ст.», «Ніжинські цехи в першій половині XVII ст.», «До історії грошової лічби і монети XVII-XVIII ст.», «Матеріали до історії цін в Лівобережній Україні XVIII ст.»), а також численні історіографічні розвідки про О. Шафонського, С. Лукомського, О. Рігельмана, В. Рубана, анонімну «Історію русів». Розкидані на сторінках малодоступних нині київських та ніжинських видань, вони чекають на поглиблене вивчення.
У 1931 р. після закриття Ніжинської науково-дослідної кафедри А. Єршов переїхав до Харкова і влаштувався на посаду наукового співробітника Інституту історії української культури. Однак навздогін йому від колишніх колег з Ніжина пролунали абсолютно необґрунтовані звинувачення у так званих націоналістичних збоченнях. В березні 1931 заарештований за звинуваченням у причетності до т.зв. повстанської контрреволюційної організації, звільнений через півроку за браком доказів. З осені 1931 — н. с. Науково-дослідного інституту історії української культури імені академіка Д.Багалія, 1935—37 — зав. від. феодалізму Харківського історичного музею (з перервою). 27 жовт. 1937 у Харкові вдруге заарештований. Страчений. Реабілітований 1958.
Твори та праці ред.
- До історії грошової лічби і монети на лівобережній Україні в XVII ст. // Записки українського наукового товариства в Києві, 1925 р., т. 19, с. 62 – 65; 1929 р., т. 32, с. 102 – 114;
- До історії цехів на Лівобережжі XVII–XVIII вв. // Записки Ніжинського інституту народної освіти, 1926 р., т. 6, с. 81 – 125; 1929 р., т. 9, с. 123 – 136;
- «ЛѢтописное Повествование о Малой Россіи» О.Рігельмана і «Краткая Летопись Малыя Россіи», видана В.Рубаном // Записки Ніжинського інституту народної освіти, 1927 р., т. 7, с. 178 – 192;
- Про літературні джерела історичних праць Ст. Лукомського // Записки Ніжинського інституту народної освіти, 1928 р., т. 8, с. 105 – 116;
- До питання про час написання «Истории русов», а почасти й про автора її [Архівовано 23 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Ювілейний збірник на пошану академика Михайла Сергієвича Грушевського з нагоди шістьдесятої річниці життя та сорокових роковин наукової діяльности. – Київ, 1928. – Т. І.
- Коли й хто написав Густинський літопис? // Записки наукового товариства ім. Шевченка, 1930 р., т. 100, с. 205 – 211.
Література і джерела ред.
- Коваленко О.Б., Ткаченко В.В. Єршов Анатолій Григорович. В кн.: Репресоване краєзнавство (20–30-ті роки). К., 1991;
- Ткаченко В.В. Історичне краєзнавство: Чернігово-Сіверщина у перше пожовтневе двадцятиріччя: Навч. посіб. — К.: Знання, 2007. — 215 с.-С.137-138. О.Д. Ніжинська науково-дослідна кафедра історії, культури і мови в історичному контексті 20–30-х рр. «Література та культура Полісся» (Ніжин), 1994, вип. 4;
- Зозуля С. Ніжинське краєзнавче товариство 20-х рр. ХХ ст. «Сіверянський літопис», 2000, № 5; Коваленко О., Острянко А. Розгром ніжинської історичної школи. «Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики [ч. 5] : Історіографічні дослідження в Україні [Вип. 10]. Об’єднаний випуск збірки наукових праць на пошану акад. Валерія Андрійовича Смолія, ч. 2. К., 2000; Острянко А. Ніжинська історична школа: доба розквіту (20-ті – початок 30-х рр. ХХ ст.). «Сіверянський літопис», 2000, № 5;
- Коваленко О., Острянко А. Підготовка до друку і передмова до роботи А. Єршова «До питання про час виникнення М. Ніжина». Там само, 2001, № 6. О.В. Юркова.Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во «Наукова думка», 2005. - 672 с.: іл.