Đ (латиниця)
| Đ | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| ||||||||||
| Латинська абетка | ||||||||||
| A | B | C | D | E | F | G | ||||
| H | I | J | K | L | M | N | ||||
| O | P | Q | R | S | T | U | ||||
| V | W | X | Y | Z | ||||||
| Додаткові і варіантні знаки | ||||||||||
| À | Á | Â | Ã | Ä | Å | Æ | ||||
| Ā | Ă | Ą | Ȧ | Ả | Ɐ | Ɑ | ||||
| Ɓ | Ƀ | Ç | Ć | Ĉ | Ċ | Ȼ | ||||
| Č | Ð,ð | Ď,ď | Đ,đ | È | É | Ê | ||||
| Ë | Ē | Ė | Ę | Ě | Ə | Ĝ | ||||
| Ğ | Ġ | Ģ | Ƣ | Ĥ | Ħ | Ì | ||||
| Í | Î | Ï | Ī | Į | İ | I | ||||
| IJ | Ĵ | Ķ | Ḱ | Ǩ | Ƙ | Ⱪ | ||||
| Ļ | Ł | Ĺ | Ľ | Ŀ | Ñ | Ń | ||||
| Ņ | Ň | N̈ | Ɲ | Ƞ | Ŋ | Ò | ||||
| Ó | Ô | Õ | Ö | Ǫ | Ø | Ő | ||||
| Œ | Ơ | Ɋ | ʠ | Ŕ | Ř | Ɍ | ||||
| Ɽ | ß | ſ | Ś | Ŝ | Ṡ | Ş | ||||
| Š | Þ | Ţ | Ť | Ŧ | Ⱦ | Ƭ | ||||
| Ʈ | T̈ | Ù | Ú | Û | Ü | Ū | ||||
| Ŭ | Ů | Ű | Ų | Ư | Ŵ | Ⱳ | ||||
| Ẋ | Ý | Ŷ | Ÿ | Ɏ | Ƴ | Ẑ | ||||
| Ẕ | Ȥ | Ⱬ | Ź | Ż | Ƶ | Ž | ||||
Đ, đ (D з штрихом) — літера розширеної латиниці, яка зазвичай використовується в латинізованому варіанті сербохорватської мови для позначення дзвінкого ясенно-піднебінного африката схожого на український [дж] (скоріше схожого на польський Dź і Dz перед i), але пом'якшений. До складу «гаєвиці» (хорватського та латинського сербського алфавіту), літеру ввів Людевит Гай в 1830 році, де є аналогом кириличної літери Ђ/ђ.
Крім того, використовується в водській абетці, де позначає звук ʲ [d], північносаамській абетці для позначення звуку МФА: [ð] і в в'єтнамській абетці, де позначає звук МФА: [d] (на відміну від «традиційної» D/d, що позначає звук МФА: [z]).
У період з 1929 по 1939 рік символ використовувався в латинізованій абетці башкирської мови для позначення звуку МФА: [ð], де у літери була велика форма 
. З 1939 з прийняттям алфавіту на основі кирилиці для позначення звуку МФА: [ð] був введений новий знак Ҙ.