Міністерство оборони Естонії: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Kisnaak (обговорення | внесок) м →Бюджет |
Kisnaak (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 27:
Міноборони країни є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення реалізації державної політики у сфері оборони. Місія міністерства полягає в захисті державного суверенітету та гарантіях захисту держави від зовнішніх загроз.
Збройні сили Естонії комплектуються відповідно до Закону про загальний військовий обов'язок. Юнаки від 18 до 28 років, які не мають звільнення, а також які є {{Нп|Громаднство Естонії|громадянами Естонії|et|Kodakondsuse seadus}}, зобов'язані проходити 8 або 11-місячну (окремі фахівці) службу<ref name=":8">{{Cite web|title=Conscript service|url=https://mil.ee/en/defence-forces/compulsory-military-service/|website=Estonian Defence Forces|accessdate=2021-05-06|language=en-US}}</ref>.
З [[21 січня]] [[2021]] року відомство очолює [[Калле Лаанет]].{{перехід|#Керівництво}}
Рядок 43:
=== Міністерство оборони з часів незалежності ===
Після [[відновлення незалежності Естонії]] від [[Радянська окупація Естонії (1940)|радянської окупації]] Міністерство оборони відтворено [[Верховна Рада Естонської РСР|Верховною Радою Естонії]] у [[Квітень|квітні]] [[1992]] року. [[Юрі Улуотс]] став першим міністром оборони нещодавно відновленої республіки. У країні залишилися приблизно 10 тисяч радянських офіцерів та військових пенсіонерів а також члени їх сімей<ref>{{Cite web|title=Estonie en estonien Eesti République d'Estonie - LAROUSSE|url=https://www.larousse.fr/encyclopedie/pays/Estonie/118528|website=www.larousse.fr|accessdate=2021-05-06|language=fr|first=Éditions|last=Larousse}}</ref>. Збройні сили били відновлені [[3 вересня]] [[1991]] року Верховною Радою Республіки, а [[13 квітня]] [[1994]] року — штаби {{Нп|Повітряні сили Естонії|ВПС|et|Eesti õhuvägi}} і [[Військово-морські сили Естонії|ВМС]]. перші роки відновлене міністерство оборони займалося їх відновленням відновленням матеріальним забезпеченням, а також відбудовою інфраструктури<ref name=":0" />.
В
В [[2010]] році була затверджена Стратегія національної оборони Естонії, а в [[2014]] році був прийнятий комплексний план розвитку національної оборони на [[2013]]-[[2022]] роки, за яким послідував план розвитку національної оборони на [[2017]]-[[2026]] роки<ref name=":4">{{Cite web|title=Laiapindne riigikaitse {{!}} Kaitseministeerium|url=https://kaitseministeerium.ee/et/eesmargid-tegevused/laiapindne-riigikaitse|website=kaitseministeerium.ee|accessdate=2021-04-27|language=et}}</ref>.
У червні [[2016]] року, через загрозу потенційної російської агресії, лідери 28 [[Список країн НАТО|країн-членів НАТО]] на зустрічі в верхах у [[Варшава|Варшаві]], [[Польща]], вирішили розгорнути бойові групи Північноатлантичного альянсу в Естонії, [[Латвія|Латвії]], [[Литва|Литві]] та Польщі через змінену середовища безпеки, основною ціллю цих дій є демонстрація солідарністості та зміцнення незалежної обороноздатності<ref>{{Cite web|title=Liitlasväed Eestis {{!}} Kaitseministeerium|url=https://kaitseministeerium.ee/et/liitlasvaed-eestis|website=kaitseministeerium.ee|accessdate=2021-04-27|language=et}}</ref>.
=== Шлях до НАТО ===
Відразу після [[Відновлення незалежності Естонії|відновлення незалежності]] в [[1991]] році [[Естонія]] взяла участь в [[Римський саміт НАТО 1991|Римському саміті]] [[НАТО]], під час якого була заснована Рада північноатлантичної кооперації ({{Lang-en|North Atlantic Cooperation Council, NACC}}), активним членом якої стала Республіка<ref>{{Cite web|title=Estonica.org - Эстония и НАТО|url=http://www.estonica.org/ru/Эстония_и_НАТО/|website=www.estonica.org|accessdate=2021-05-11|language=ru}}</ref>.
У березні [[1992]] [[генеральний секретар НАТО]] [[Манфред Вернер]] вперше відвідує Естонію, а в листопаді [[Президент Естонії|президент Естонської Республіки]] [[Леннарт Мері]] відправляється в головну [[Штаб-квартира НАТО|штаб-квартиру НАТО]] в [[Брюссель|Брюсселі]], [[Бельгія]]<ref name=":9">{{Cite web|title=7 Invitees - Estonia|url=https://www.nato.int/invitees2004/estonia/chronology.htm|website=www.nato.int|accessdate=2021-05-11}}</ref>.
В [[1994]] році була утворена програми НАТО «<nowiki/>[[Партнерство заради миру]]<nowiki/>», основною метою якої передбачалася допомога державам-партнерам в перетворенні їх військового контингенту, і вже [[3 лютого]] того ж року до новоствореної програми долучилася й Естонія. А індивідуальне співробітництво по лінії Естонія-НАТО розпочалося в червні [[1995]] року.
Затім в [[1996]] році Республіка починає підготовку до переговорів про приєднання у {{Нп|Формат 16+1|форматі 16 + 1|ru|Формат 16+1}}<ref name=":9" />, а вже в травні того ж року парламентом [[Рійгікогу]] був затверджений курс на вступ Естонії до альянсу і нові принципи [[Національна безпека|державної оборони]], вслід за якими розпочався процес офіційних переговорів щодо [[Розширення НАТО|вступу]] і проведення внутрішніх реформ з ціллю приведення законодавства під стандарти [[Список країн НАТО|країн-членів НАТО]] — програма отримала назву «''Інтенсивний діалог з питань приєднання''» ({{Lang-en|Intensified Dialogue on the Questions of Membership}})<ref>{{Cite web|title=Путь Эстонии в НАТО|url=https://kaitsen.ee/nato/hronologija-vstuplenija-estonii-v-nato|website=kaitsen.ee|accessdate=2021-05-11|language=ru}}</ref>.
Вже через рік, в червні [[1997]] року представники [[Балтійські країни|Балтійських країн]] звернулися з закликом до керівництва НАТО з проханням визначити [[План дій щодо членства в НАТО|вимоги]] до країн-кандидатів і продовжити процес добровільного приєднання новий членів<ref>{{Cite web|url=http://history.by/wp-content/uploads/2018/01/Володькин-А.-А.-Интеграция-Латвии.pdf|title=Интеграция Латвии, Литвы и Эстонии в НАТО|website=http://history.by|language=ru|accessdate=2021-11-05}}</ref>. В травні ж Рада північноатлантичної кооперації ({{Lang-en|North Atlantic Cooperation Council, NACC}}) була замінена на [[Рада євроатлантичного партнерства|Раду євроатлантичного партнерства]] ({{Lang-en|Euro-Atlantic Partnership Council, EAPC}}), до якого долучається й Естонія<ref>{{Cite web|url=https://www.nato.int/docu/other/ru/handbook2001.pdf|title=СПРАВОЧНИК НАТО|website=www.nato.in|language=ru|accessdate=2021-11-05}}</ref>.
На [[Вашингтонський саміт НАТО 1999|саміті НАТО 1999 року]], що відбувся в [[Вашингтонія|Вашингтоні]], [[Сполучені Штати Америки|США]], Естонська Республіка була офіційно визнана однією з можливих кандидатів у члени Альянсу, а вже в листопаді [[2002]], на [[Празький саміт НАТО 2002|Празькому саміті]] Естонії, [[Болгарія|Болгарії]], [[Литва|Литві]], [[Латвія|Латвії]], [[Румунія|Румунії]], [[Словаччина|Словаччини]] та [[Словенія|Словенії]] передали офіційне запрошення про приєднання до НАТО. [[26 березня]] [[2003]] року держави-члени НАТО підписали в Брюсселі протоколи до договору про приєднання Естонії, Болгарії, Литви, Латвії, Румунії, Словаччини та Словенії до [[Північноатлантичний договір|Північноатлантичного договору]], який був ратифікаований 85 голосами ЗА Рійгікогу [[10 березня]] [[2004]] року, а [[29 березня]] Естонія разом з низкою інших держав вступила до Північноатлантичного Альянсу і вже [[2 квітня]] того ж року в Брюсселі відбулася урочиста церемонія прийняття семи нових членів до НАТО<ref>{{Cite web|title=EATA - Eesti NATO Ühing|url=https://www.eata.ee/nato/eesti-natos/|website=EATA - Eesti NATO Ühing|accessdate=2021-05-11|language=et}}</ref>.
=== Інциденти ===
[[11 серпня]] [[2011]] року близько 15:00 години за місцевим часом ([[Східноєвропейський літній час|EEST]]) [[Вірмени|вірменином]] {{Нп|Карен Драмбян|Кареном Драмбяном|et|Karen Drambjan}}, що мав {{Нп|Громаднство Естонії|громадяство Республіки|et|Kodakondsuse seadus}}, було здійснено напад на будівлю міністерства оборони Естонії, при цьому він зазначив, що не планує стріляти в беззбройних людей<ref>{{Cite web|title=Kaitseministeeriumi ründaja oli Karen Drambjan|url=https://www.postimees.ee/527604/kaitseministeeriumi-rundaja-oli-karen-drambjan|website=Postimees|date=2011-08-11|accessdate=2021-05-11|language=et}}</ref>. На момент нападу [[Міністр оборони Естонії|міністра оборони]] [[Март Лаар|Марта Лаара]] не було в будівлі відомства<ref>{{Cite web|title=Kaitseminister Mart Laar ei viibinud intsidendi ajal hoones|url=https://www.delfi.ee/a/55569056|website=Delfi|accessdate=2021-05-11|language=et}}</ref>. Озброєний пістолетом і пакетами з [[Вибухові речовини|вибухівкою]] він увірвався в будівлю, де захопив двох заручників з частин [[Кайтселійт|Кайтселійту]], зі служби безпеки відомства, яких він утримував протягом декількох годин<ref>{{Cite web|title=Kaitseministeeriumis tulistanud Karen Drambjan sai surma|url=https://www.postimees.ee/527394/kaitseministeeriumis-tulistanud-karen-drambjan-sai-surma|website=Postimees|date=2011-08-11|accessdate=2021-05-11|language=et}}</ref>. За даними прокуратури нападник також застосував вибухівку і димову шашку. В ході нападу він використовував близько 10-15 вибухонебезпечних пакетів і не більше 100 патронів<ref>{{Cite web|title=Defense Ministry Shooter Was Member of United Left|url=https://news.err.ee/109740/defense-ministry-shooter-was-member-of-united-left|website=ERR|date=2011-08-11|accessdate=2021-05-11|language=en|last=ERR}}</ref>. Крім справжніх упаковок з вибухівкою, у нього були також і саморобні імітації<ref>{{Cite web|title=Kaitseministeeriumis tulistanud mees oli politseile tuttav|url=https://www.postimees.ee/527808/kaitseministeeriumis-tulistanud-mees-oli-politseile-tuttav|website=Postimees|date=2011-08-11|accessdate=2021-05-11|language=et}}</ref>. Через закриття воріт безпеки Драмбян не міг пройти за межі вестибюля, кімнати охорони і одного з крил коридору першого поверху. Наступні дві години він провів один в приміщенні відділу кадрів, де також відбулася перестрілка з поліцією, в ході якої він був застрелений отримавши кілька кульових поранень<ref>{{Cite web|title=Kapo algatas kaitseministeeriumi tulistamises eeluurimise kolme episoodi alusel|url=https://www.delfi.ee/a/55583320|website=Delfi|accessdate=2021-05-11}}</ref>. Ніхто окрім Драмбяна серйозно не постраждав, поліцейські-учасники штурму отримали лише незначні травми.
== Бюджет ==
Рядок 176 ⟶ 192:
Функціонування Армії оборони Естонії ведеться на принципах [[Цивільний контроль над збройними силами|цивільного контролю]] і пов'язане з [[Демократія|демократичною]] організацією держави. Демократично обрані й призначені виконавчі органи приймають рішення про використання Армії оборони та визначають відповідні цілі, виділяють необхідні ресурси й контролюють досягнення цілей. Здійснення принципів цивільного контролю гарантується законодавством і покладено на парламент [[Рійгікогу]], [[Президент Естонії|президента Республіки]] та [[Уряд Естонії|уряд Республіки]]. У [[воєнний час]] Армією оборони керує головнокомандувач (голова {{Нп|Генеральний штаб Збройних сил Естонії|Генштабу|en|Headquarters of the Estonian Defence Forces}}), а очолює оборону держави Президент Республіки. Під його головуванням діє Державна рада оборони в складі {{Нп|Голова парламенту Естонії|голови парламенту|et|Riigikogu esimees}}, [[Прем'єр-міністр Естонії|прем'єр-міністра]], {{Нп|Командувач Армією оборони Естонії|командувача Армією оборони|et|Eesti kaitseväe juhataja}}, [[Міністр оборони Естонії|міністра оборони]], {{Нп|Міністр внутрішніх справ Естонії|міністра внутрішніх справ|et|Eesti siseminister}} і [[Список міністрів закордонних справ Естонії|міністра закордонних справ]], а також інших посадових осіб, які встановлюються законом про державну оборону<ref>{{Cite web|title=Alusdokumendid ja õigusaktid {{!}} Kaitseministeerium|url=https://www.kaitseministeerium.ee/et/eesmargid-tegevused/alusdokumendid-ja-oigusaktid|website=www.kaitseministeerium.ee|language=et|accessdate=27-04-2021}}</ref>.
===== Призов =====
Обов'язкова військова служба була введена в Естонії в кінці [[1991]] року, відразу після [[Відновлення незалежності Естонії|відновлення незалежності]] і створення нової армії. Відповідно до [[Конституція Естонії|Конституції Естонської Республіки]] всі фізично і психічно здорові громадян чоловічої статі мають проходити обов'язкову службу в [[Сили оборони Естонії|Силах оборони]], а терміни початку строкової служби та чисельний розподіл військовослужбовців по різних місцях несення служби визначається указом [[Міністр оборони Естонії|міністра оборони Естонії]]<ref>{{Cite web|url=https://www.kaitsen.ee/prizyv/|website=www.kaitsen.ee|accessdate=2021-05-11|title=Срочная служба в Эстонии / Призыв|language=ru}}</ref>. [[Збройні сили Естонії]] комплектуються відповідно до Законe про військову службу та військовий обов'язок<ref>{{Cite web|title=Military Service Act – Riigi Teataja|url=https://www.riigiteataja.ee/en/eli/ee/519092014003/consolide|website=www.riigiteataja.ee|accessdate=2021-05-11|language=en}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.riigikogu.ee/wpcms/wp-content/uploads/2015/03/1991_27_30_august_erakorraline.pdf|title=EESTI VABARIIGI ÜLEMNÕUKOGU XII KOOSSEISU|website=www.riigikogu.ee|language=et|accessdate=2021-11-05}}</ref>. Юнаки від 18 до 28 років, які не мають звільнення, а також які є {{Нп|Громаднство Естонії|громадянами Естонії|et|Kodakondsuse seadus}}, зобов'язані проходити 8 або 11-місячну, в залежності від освіти і посади, що надається Силами оборони призовнику, службу<ref name=":8" />, але [[Військовозобов'язаний|військовозобов'язаними]] є всі чоловіки у віці від 17 до 60 років<ref>{{Cite web|title=Eesti riigi infoportaal {{!}} Eesti.ee|url=https://www.eesti.ee/et/turvalisus-ja-riigikaitse/ajateenistus/kaitsevaeekohustus/|website=www.eesti.ee|accessdate=2021-05-11|language=et}}</ref>. Призов на [[Військовий обов'язок|строкову службу]] проводиться за територіальним принципом, а основною метою призову є навчання резервних воєнізованих частин, необхідних для захисту територіальної цілостності та незалежності Естонії і подальшого відбору серед них професійних військовослужбовців<ref>{{Cite web|title=Ajateenistus|url=https://mil.ee/ajateenistus/|website=Kaitsevägi|accessdate=2021-05-11|language=et}}</ref>. [[Файл:Kaitseliit emblem.svg|міні|Емблема [[Кайтселійт|союзу оборони Естонії]]|200x200пкс]]
=== Кайтселійт (Союз оборони) ===
Рядок 197 ⟶ 215:
Крім безпосередньо [[Просвітництво|просвітницької діяльності]], навчальні заклади також отримують додаткове фінансування на проведення ознайомлювальних поїздок і придбання навчальних посібників<ref>{{Cite web|title=Toetused riigikaitseõpetusele|url=https://kra.ee/riigikaitseopetus/toetused-riigikaitseopetusele/|website=Kaitseressursside amet|accessdate=2021-05-03|language=et}}</ref>.
Навчання національної оборони викладалося в естонських школах та інших навчальних закладах ще до [[Друга світова війна|Другої світової
==== Вищі курси національної оборони ====
| |||