Європейська служба зовнішніх справ
Європейська служба зовнішніх справ | |
---|---|
European External Action Service | |
Емблема Європейської служби зовнішніх справ | |
Абревіатура | ЄСЗС |
Тип | Автономна установа |
Засновано | 1 гредня 2010 року |
Засади | Лісабонська угода |
Штаб-квартира | Брюсель, Бельгія |
Місце діяльності | Бельгія |
Офіційні мови |
німецька англійська французька |
Центральний орган |
Генеральний директора з зовнішніх справ Рада закордонних справ ЄС |
Офіс голови | Верховний представник Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки[1] |
Верховний представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки | Кетрін Ештон |
Виконавчий секретар | П'єр Вімонт |
Головний операційний директор | Девід О'Салліван |
Штат працівників | 1100 осіб |
Материнська організація |
ЄС |
Дочірня(і) організація(ї) |
Європейський військовий штаб SitCen |
Бюджет | € 9500000 |
Вебсайт: eeas.europa.eu | |
Європейська служба зовнішніх справ у Вікісховищі |
Європейська служба зовнішніх справ (Європейська дипломатична служба) — орган Європейського союзу, що був створений після набуття чинності 1 грудня 2009 року Лісабонським договором. ЄСЗС приступила до виконання своїх обов'язків 1 грудня 2010 року[2], і на цей момент виконує обов'язки Міністерства закордоних справ та дипломатичного корпусу на рівні Європейського союзу.
Європейська служба зовнішніх справ керую зовнішньою політикою ЄС та співпрацює з Європейською комісією з питань, які належать до їх спільною компетенції.
Європейська дипломатична служба є унікальною і незалежною від інших інститутів ЄС, утворена шляхом злиття департаментів зовнішніх відносин Європейської Ради та Європейської комісії. При цьому Європейська служба зовнішніх справ є абсолютно незалежною від цих установ та має власний бюджет.[3]
Історія
Створення Європейської служби зовнішніх справ вперше було передбачене у Європейській Конституції, яка, однак, так і не набула законної сили. Крім того, були об'єднані посади Єврокомісара з політики безпеки та Єврокомісара з зовнішніх справ.
Чарльз Грант, директор Центру європейських реформ, зазначив
...нам пропонують провідника без оркестру, або, скоріш, провідник намагається керувати двома окремими оркестрами одночасно |
.[4] Після відхилення Конституції ця ідея (з певними змінами) була реалізована в Лісабонському договорі.
В статті 27 Європейського договору, яка визначає принципи діяльності Європейської служби зовнішніх справ, говорить наступне:
...при виконанні своїх повноважень, Високий представник повинен допомагати Європейській службі зовнішніх справ. Це повино включати в себе співпрацю з дипломатичними службами держав-членів ЄС, і повинна погоджуватись з посадовими особами з відповідних департаментів Генерального секретаріату Європейської Ради та Європейської Комісії, а також з прикомандированими фахівцями з національних дипломатичних служб держав-членів. Організація та функціонування Європейської служби зовнішніх справ встановлюються рішенням Європейської Ради. Європейська Рада діє за пропозицією Верховного представника після консультацій з Європейським Парламентом і після отримання згоди Комісії. [5] |
Незадовго до вступу в силу Лісабонської угоди Кетрін Ештон була призначена Верховним представником ЄС із зовнішніх справ та політики безпеки. Їй було доручено створити структуру нової Європейської дипломатичної служби. Опісля землетрусу на острові Гаїті (2010 рік) Кетрін Ештон провела засідання іноземних представників при Європейській комісії та Раді Європейського Союзу з метою скоординованої реакції на катастрофу.[6]
Організація
Європейська служба зовнішніх справ керує зовнішніми зв'язками ЄС, безпекою, оборонною політикою та контролює Об'єднаний Європейський аналітичний центр. Однак, незважаючи на рішення Європейського комісара з зовнішніх справ та політики безпеки і Європейської дипломатичної служби, остаточне рішення приймається державами-членами та Європейською комісією.[7][8]
При Європейській дипломатичній службі діє шість географічних департаментів на чолі з керуючим директором. Департаменти відповідають за такі географічні зони:
- Африка;
- Азія;
- Південна і Північна Америки;
- Близький Схід і країни «політики Південного сусідства»;
- Росія, країни Східної Європи та Західних Балкан;
- крім того, в складі Європейської служби зовнішніх справ діє департамент глобальних і багатосторонніх питань.[7]
Європейська дипломатична служба також включає в себе відділи безпеки, стратегічного планування, правових питань та правового забезпечення, міжвідомчих зв'язків, зв'язків з громадскістю, внутрішнього аудиту та інспекцій, а також відділ захисту персональних даних.[9][2]
Персонал
Персонал Європейської дипломатичної служби комплектується Європейською радою, Європейською комісією та державами-членами Європейського Союзу (держави-члени призначають 33% співробітників). Крім того, Верховний представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки призначає має право призначати частину працівників самостійно.[3][10]
Керівництво
Оскільки Верховний представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки лише координує діяльність Європейської дипломатичної служби, безпосереднє керування діяльностю ЄСЗС здійснює виконавчий секретар.
Європейська дипломатична служба управляється виконавчим генеральним секретарем, який працює під керівництвом Високого представника. Виконавчий секретар повинен вжити всіх необхідних заходів для забезпечення безперебійного функціонування Європейської дипломатичної служби, в тому числі здійснювати адміністративно-бюджетне управління. Виконавчий секретар повинен забезпечити ефективну координацію роботи відділів у центральній адміністрації, а також із делегаціями держав— Обов'язки виконавчого секретаря [9]
При виконавчому секретарі Європейської служби зовнішніх справ працює два заступника. Один із заступників генеральних секретарів відповідальний за адміністративні питання (наприклад, співпраця з Європейською комісією), а інший заступник відповідальний за співпрацю з міжнародними делегаціями.[12][11][13]
Генеральний секретар також контролює діяльність дочірніх установ (наприклад, Об'єднаний Європейський аналітичний центр) та військового персоналу, відповідальний за внутрішню безпеку, аудит та відділ зв'язків з іншими органами ЄС.[11] Головний операційний директор керує бюджетною та адміністративною діяльністю та координує роботу департаментів[7][14]
Нижче вказаний перелік посад в Європейській службі зовніш справ.
Посада | Посадовець | Країна | Початок виконання повноважень |
---|---|---|---|
Корпоративна рада Європейської служби зовнішніх справ | |||
Виконавчий секретар | П'єр Вімонт | Франція | 25 жовтн 2010 року[15] |
Головний операційний директор | Девід О'Салліван | Ірландія | 25 жовтня 2010 року[15] |
Заступник Виконавчного секретаря з політичних питань | Хельґа Шмідт | Німеччина | 29 жовтня 2010 року[13] |
Заступник Виконавчого секретаря з міжвідомчих зв'язків | Мацей Поповскій | Польща | 29 жовтня 2010 року[13] |
Керуючі директори | |||
Керуючий директор з кризисного реагування | Др. Агостінно Міозо | Італія | 2 грудня 2010 року[16] |
Керуючий директор департаменту Asiї | Віорел Будура | Румунія | 21 грудня 2010 року[17] |
Керуючий директор департаменту Африки | Ніколас Вескот | Велика Британія | 6 січня 2011 року[18] |
Керуючий директор департаменту Росії, країн Східної Європи та Західних Балкан | Мирослав Лайчак | Словаччина | 14 грудня 2010 року[19] |
Керуючий директор департаменту Близького Сходу та країн «Південного сусідства» | Худжес Мінґареллі | Франція | 21 грудня 2010 року[17] |
Керуючий директор департаменту Південної та Північної Америки | Крістіан Лефлер | Швеція | 14 грудня 2010 року[19] |
Керуючий директор департаменту глобальних та багатосторонніх питань | Марія Марінаків | Греція | 1 квітня 2011 року[20] |
Інші топ-менеджери | |||
Голова департаменту кризового реагування та планування | Вольтер Стівень | Бельгія | 4 квітня 2011 року[21] |
Голова Європейського військового штабу | Тон ван Ошскcьій | Нідерланди | 28 травня 2010 року[22] |
Голова департаменту стратегічного планування | Хансйорг Хабер | Німеччина | 28 березня 2011 року[23] |
Директор Об'єднаного Європейського аналітичного центру | Ілкка Салми | Фінляндія | 17 грудня 2010 року[24][25] |
Голова комітету з політики безпеки | Олоф Скуф | Швеція | 18 листопада 2010 року[26] |
Кетрін Ештон також призначила Роберта Куппера дипломатичним радником[2][27] та Клода-Франц Арну виконавчим директором Європейського оборонного агенства.[18]
Бюджет
Бюджет Європейської служби зовнішніх справ складається та контролюється Верховним представником ЄС із закордонних справ і політики безпеки[3] та затверджується Європейським парламентом. Парламент також розглядає бюджет кожної місії ЄС[28]
Штаб-квартира
Офіс Європейської служби зовнішніх справ знаходиться в «Трикутній будівлі» в центрі Брюселля. Будівля здається в оренду за ціною € 12 000 000 на рік. До переїзду в «Трикутну будівлю» співробітники дипломатичної служби були розквартировані в восьми окремих будівлях, що завдавало € 25 000 000 збитку на рік.[29]
Планувалось розквартирувати службу в будівлі Європейської комісії,[30] де містився нині не існуючий Генеральний директорат з зовнішніх зв'язків. Однак цю будівлю визнали, занадто малою.[31] Крім того, це б порушувало образ ЄСЗС як незалежної інституції.[32] З міркувань вартості та безпеки Кетрін Ештон воліла розміщуватись в будівлі на вулиці Лекс, яка може бути орендовані у Європейської Ради за нижчою ставкою і має підземні тунелі до будівлі Європейської ради та Європейської комісії. Однак для аренди будівлі було необхідно збільшити бюджет служби, однак грошей на це не знайшли.[32] У жовтні 2010 року Кетрін Ештон прийняла рішення про базування служби у "Трикутній будівлі.[29]
Див. також
Посилання
- ↑ European Commission High Representative/Vice President — EEAS, 2016.
- ↑ а б в Rettman, Andrew (2 December 2010) Ashton names EU foreign-service priorities at low-key launch event, EU Observer
- ↑ а б в Rettman, Andrew (23 October 2009) EU states envisage new foreign policy giant, EU Observer
- ↑ Grant, Charles (19 June 2007). Constitutional fudge. Процитовано 20 листопада 2008.
- ↑ Treaty amending the Treaty on European Union and the Treaty Establishing the European Community (PDF). 17 December 2007. Процитовано 22 June 2010.
- ↑ Rettman, Andrew (14 January 2009) EU foreign relations chief tests new powers in earthquake response, EU Observer
- ↑ а б в EUROPEAN EXTERNAL ACTION SERVICE Provisional organisational chart, EEAS
- ↑ Mahony, Honor (22 June 2010) Details emerge on final set-up of EU diplomatic corps, EU Observer
- ↑ а б COUNCIL DECISION establishing the organisation and functioning of the European External Action Service PDF, Council of the European Union, 20 July 2010
- ↑ Rettman, Andrew (4 June 2010) EU ponders creation of new diplomatic breed, EU Observer
- ↑ а б в Rettman, Andrew (11 March 2010) France and Germany eye top job in EU diplomatic corps, EU Observer
- ↑ Rettman, Andrew (8 July 2010) EU takes 'historic' step on new diplomatic service, EU Observer
- ↑ а б в Rettman, Andrew (29 October 2010) German and Pole join roll-call of Ashton lieutenants, EU Observer
- ↑ Structure and Organisation, European External Action Service
- ↑ а б http://euobserver.com/9/31120
- ↑ EU High Representative Catherine Ashton appoints EEAS Managing Director for Crisis Response CoEU 2 December 2010
- ↑ а б EU High Representative Catherine Ashton appoints two new Managing Directors for the External Action Service CoEU 21 December 2010
- ↑ а б Catherine Ashton appoints Managing Director for Africa, welcomes appointment of EDA Chief Executive, CoEU 6 January 2011
- ↑ а б EU High Representative Catherine Ashton appoints two Managing Directors for the External Action Service, CoEU 14 December 2010
- ↑ Vogel, Toby (1 April 2011) Ashton completes EEAS leadership, European Voice
- ↑ Belgian Walter Stevens appointed Head of Crisis Management and Planning Department of EEAS, Belgian Foreign Ministry
- ↑ Lieutenant General A.G.D. VAN OSCH, CoEU
- ↑ High Representative Catherine Ashton makes three senior appointments in European External Action Service CoEU 28 March 2011
- ↑ Ashton picks Fin to be EU 'spymaster'
- ↑ EU High Representative Catherine Ashton appoints Director of the European Union Situation Centre (SITCEN) for the External Action Service, CoEU
- ↑ Ambassador Olof Skoog to chair the EU Political and Security Committee (PSC), Swedish Foreign Ministry 18 November 2010
- ↑ Catherine Ashton appoints Robert Cooper as Counsellor in the EEAS (PDF), EEAS 2 December 2010
- ↑ Mahony, Honor (24 March 2010) Ashton makes concessions to parliament on diplomatic service, EU Observer, accessed 24 March 2010
- ↑ а б Rettman, Andrew (27 October 2010) Ashton chooses €12-million-a-year EU headquarters, EU Observer
- ↑ Rankin, Jennifer and Toby Vogel (12 November 2009) Smoothing the road from Nice to Lisbon, European Voice
- ↑ Rettman, Andrew (27 October 2010) Ashton chooses €12-million-a-year EU headquarters, EU Observer
- ↑ а б Rettman, Andrew (20 September 2010) Ashton favours 'Lex' building for new headquarters, EU Observer
Джерела
- European External Action Service
- Watch «EU in the World» on YouTube
- Web site of EEAS Trade Unions (English and French mixed)
- European Union Institute for Security Studies
- Search EU Financial Sanctions List
- The New EU Foreign Policy Architecture: Reviewing the first two years of the EEAS by Niklas Helwig, Paul Ivan and Hrant Kostanyan