Відмінності між версіями «Сапожников Ігор Вікторович»

нема опису редагування
м (Робот: видалення з Категорія:Персоналії Са)
Закінчив позаочну аспірантуру Ленінградського відділення Інституту археології АН [[СРСР]] під керівництвом провідного фахівця з первісної історії, проф. [[П.Й.Борисковського]] ([[1987]] р.).
 
Трудову діяльність розпочав робочим [[Іллічівський морський торговельний порт|Іллічівського морського торговельного порту]] ([[1970]] р.), пізніше працював учителем історії та суспільствознавста СШ № 1  м. [[Іллічівськ]]а, служив у лавах Радянської армії ([[1977]][[1979]]), був лаборантом новобудовних експедицій Одеського археологічного товариства, Інституту археології [[УРСР]] та Молдавської АН ([[1979]][[1981]]), а також науковим співробітником Іллічівського музею художнього фарфору ([[1982]][[1983]] рр.).
 
З [[1983]] працює у відділі Північно-Західного Причорномор'я Інституту археології НАНУ. У [[1999]][[2002]] роках за сумісництвом виконував обов'язки доцента Іллічівського навчально-наукового центру [[Одеський університет|Одеського університету]] ім. І. І. Мечникова, де читав лекції з історії України, економічної історії, релігіїзнавста тощо, а також розробив авторську програму курсу «Історії України» ([[1999]] р.).
 
'''
Автор близько 300 наукових праць, з яких 20 монографій та розділів у колективних монографіях, а також понад 50 науково-популярних статей та брошур. Був відповідальним та науковим редактором цілої низки опублікованих книг, збірок статей і матеріалів та колективних монографій, а також є членом науково-методічної Ради [[Одеського державного обласного архіву]].
 
Основні наукові інтереси пов'язані з археологією, в першу чергу з дослідженнями пізнього [[палеоліт]]у, [[мезоліт]]у та [[неоліт]]у степів [[Північне Причорномор'я|Північного Причорномор'я]] та [[Кримський півострів|Криму]]. З [[1968]] року відкрив близько 70 нових пам'яток цих часів. Провів розкопки стоянок Чобручі ([[1979]] р.) та Велика Акаржа ([[1988]]-93 рр.), дослідив стоянки Зелений Хутір І та ІІ, Кам'янка, [[Роксолани (село)|Роксолани]], Карпово, поселення Майнову Балку та ін., брав участь у розкопках стоянок Івашків VI, Анетівка ІІ, Міра, Заскельна VI та ІХ, Мирне, Добрянка, Плютовище, поселення Усатовє, городищ Картал, Ніконій та ін. У січні [[2006]] р. захистив докторську дисертацію «Пізній палеоліт степів південного заходу України». З окремих напрямків надає перевагу хронології пам'яток, палеоекології, палеоекономиці, культурно-історичній періодизації. Брав участь у низці міжнародних проектів та програм, зокрема, з хронології пам'яток Півдня України (ІА НАНУ та університет Сорбона-2), а також кам'яної сировинної бази (ЕКОНЕТ, [[2005]][[2006]]). Був учасником понад 50 наукових конференцій, симпозиумів та конгресів різного рівня у різних країнах.
 
Протягом шістьох років був начальником Буго-Дністровської новобудовної експедиції [http://www.iananu.kiev.ua/index.html ІА НАНУ] ([[1988]][[1993]] рр.), яка проводила розвідки у зонах будівництва зрошувальних систем, водо- і газопроводів, шляхів та залізних доріг, а також за програмою створення «Зводу пам'яток історії та культури України». В ході цих робіт експедиція виявила в Одеській області понад 500 нових пам'яток (стоянок, поселень, курганів та ін.). Крім того, експедиція лрслідила поселення епохи пізньої бронзи Старе Бугово ([[1992]] р.). У складі інших новобудовних експедицій як начальник загону або заступниу начальника експедиції самостійно розкопав понад 50 курганів на території України та Молдови.
 
== Історія українського козацтва ==
 
У [[1994]][[1999]] роках провів дослідження козацьких кам'яних хрестів на території Одеської області. Протягом останніх 10 років займається також історією українського козацтва на теренах Північно-Західного Причорномор'я та Нижнього Дунаю. Результати цих робот опубліковані у 8 книгах, найвідомішою з яких є "Запорожські та чорноморські козаки в [[Кацюбіїв|Хаджибеї]] та Одесі ([[1998]] р., свівавтор [[Сапожникова Галина Василівна|Г. В. Сапожникова]]). Інша з них — колективна монографія «Хаджибей-Одеса та українське козацтво» отримала у [[1999]] році перший приз за непересчічне суспільне значення на [[Форум видавців у Львові|Львівському форумі книговидавців]].
 
== Історико-краєзнавчі дослідження ==
Ще одним науковим напрямком є етнографія. Так І. В. Сапожников у [[1997]] році керував роботами загону експедиції «Часи козацькі», яка, крім матеріалів з історичної географії, зібрала низку етнографічних даних в українських селах румунської частини дельти Дунаю. Підсумки цих робіт відображені у двох брошурах.
 
У [[2006]][[2007]] роках керував роботами Ізмаїльської новобудовної експедиції [[ІА НАНУ]], в ході яких були поновлені систематичні розкопки на території [[Ізмаїльської фортеці]]. Так біля мечеті пророка Муххамеда були знайдені рештки мінарету та християнських перебудов. Крім того, ним вперше були проведені розкопки поселення [[XVII]][[XVIII]] століть Гирібурзина в селі Роксолани на [[Дністровський лиман|Дністровському лимані]], на якому були виявлені рештки напівземлянки [[Чорноморське козацьке військо|чорноморських козаків]].
 
== [[Історіографія]] ==
* [http://www.archaeology.ru/colleagues/coll_pers_00.html Личные Web-страницы и e-mail археологов]
* [http://www.lib.ua-ru.net/disser/ua/code-07.00.04.html Библиотечный каталог украинских диссертаций]
* [http://www.cossackdom.com/participantsr.html#sapozhnik Козацтво XV-XXI XV–XXI ст.]
 
== Монографії ==
 
* Палеолит степей Нижнего Приднестровья. - — Ч. І: Памятники нижнего и раннего этапа позднего палеолита. - — Одесса, 1994. - — 78 с.
 
* Хозяйство и культура населения Южного Побужья в позднем палеолите и мезолите. - — Одесса - — СПб., 1995. - — 199 с. - — Соавт. Г. В.  Сапожникова (1) и Г. Ф.  Коробкова (2).
* Намогильные памятники населения степей Нижнего Приднестровья (конец ХVІІІ - — первая половина ХІХ вв.). - — О., 1997. - — 160 с.
* Запорожские и черноморские казаки в Хаджи-бее и Одессе (1770-1820-е годы). - — О., 1998. - — 272 співавтор [[Сапожникова Галина Василівна|Сапожникова Г. В.]].
 
* Греки под Одессой: Очерки истории поселка Александровка с древнейших времен до начала ХХ века. - — Одесса - — Ильичевск: Элтон 2 - — Гратек, 1999. - — 264 с. - — Соавт. Л. Г.  Белоусова (2).
 
* Большая Аккаржа: хозяйство и культура позднего палеолита Степной Украины. - — К.: "«Шлях"», 2003. - — 304 с. - — (Сер. "Кам’янаКам'яна доба України. - — Вип. 3).
* "Минувшина багряних степів: нариси з історії Овідіопольського району (2007  р., співавтор С.  С.  Аргатюк).
 
[[Категорія:Українські науковці]]