Астраханська губернія: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м Manual corrections: Check Wikipedia:Error 10, high prio \ Deleting space between square brackets at the end of text |
|||
Рядок 58:
За дослідженнями р. Мушкетова, в Калмицької степу знаходяться два водоносних горизонти: верхній залягає серед каспійських відкладень на невеликій глибині від 2 до 6 саж. і містить солонувату або солону воду, другий, що залягає нижче каспійських опадів з додатком товщею третинних пісковиків на глибині 20 і більше саж., містить прісну воду. Місцеве населення користується для добування підгрунтової води перші водоносним горизонтом, для чого в місцях піщаних риються неглибокі колодязі, що носять калмицьке назву «худук», рідше зустрічається російське «копань». Худукі розкидані по всьому степу групами, у відстані від 10 до 30 верст, але в південній частині степу вони зустрічаються рідше, в відстані 50 і 70 верст, і мають воду, менш придатну для пиття. Крім того, в степу експлуатуються ще так звані «цандикі» - це природні цистерни; вони утворюються в западинах, покритих шаром щільної, бурої глини, на якій збирається вода від талого снігу або випадаючого дощу, придатна до вживання на короткий тільки час.
[[Вододіл]] між [[Дон]] ом і [[Волга | Волгою]] в межах Астраханської губернії носить назву Ергене (по-калмицьких -'' крутизни'') і являє собою плоску [[височина]], що йде від колонії Сарепти на південь протягом 300 верст майже меридіональний і закінчується біля берегів Півд. Манич крутизною, званої Чалон-Хамур (або Таш-Муран). Найбільша висота Ергене у сел. Заповітного, 532 ф. вище за рівень Каспійського моря; на захід Ергене спускаються полого в Донську степ, східні їх схили круто обриваються в Волзьку степ, внаслідок чого при незначній своїй висоті Ергене з боку степу здаються горами. Східні схили їх порізані [[яр]] ами (балками), які на захід лежать близько один до одного; по цих ярах навесні шумлять струмки й річки, що живлять цілий ряд озер, лежачих у підніжжя Ергене; частина цих озер прісноводна (Цацінское, Алцин -Хута, М'яч-Толгота, Чілгір, [[Яшкуль]] тощо), або ж вони прісні тільки весною, а потім робляться гірко-солоними (ханат, Нарин-Хара, Кобдирь); деякі влітку звертаються в [[солончаки]
Степ, що лежить від Ергене на північний схід на правій стороні Волги, більш піднесена, не містить в собі озер, рясніє хорошими сіножатями, місцями придатна для землеробства і має піщано-глинистий грунт. Правий Нагорний берег, який має у Царицина 280 ф., Сильно знижується на південь і вже в Черноярском повіті має від 30 і до 40 ф. висоти, а нижче Енотаевска з'являються піщані горби, абсолютно позбавлені місцями рослинності; степ, все більше знижуючись до Каспійського моря, покривається безліччю солоних озер, місцевість же біля берегів Каспійського моря до того низинна, що все північне і північно-західне узбережжя являє собою вид [ [бахрома | бахроми]] внаслідок незліченної кількості далеко врізалися в прибережжя заток (ильменей) і висунулися в море мисів, на утворення яких мають великий вплив перебувають там горби.
| |||