Мандрика Микита Іванович: відмінності між версіями

Народився в м. [[Київ]]. Навчався в [[Київський університет|Київському університеті]]. З 1914 по 1917 служив у царській армії. З 1917 член [[УЦР|Української Центральної Ради]]. З 1919 по 1921 виконував дипломатичні доручення уряду [[УНР|Української Народної Республіки]] на [[Далекий Схід|Далекому Сході]], в [[Китай|Китаї]], [[Японія|Японії]], [[Грузія|Грузії]], [[Туреччина|Туреччині]]. Вищу освіту, яку розпочав на початку 1900-х у [[Київ|Києві]], 1922-25 продовжив у [[Софійський університет (Болгарія)|Софійському університеті]] в [[Болгарія|Болгарії]]. 1925 в [[Український вільний університет|Українському вільному університеті]] в [[Прага|Празі]] ([[Чехословаччина]]) отримав наукову ступінь доктора права. Викладав міжнародне право, історію дипломатії.

Працював науковим секретарем [[Український соціологічний інститут|Українського соціологічного інституту]], за дорученням якого 1928 переїхав до [[США]], 1929 згодом до [[Канада|Канади]]. Один з організаторів товариства «[[Українське трудове об'єднання]]», редактор часопису «Правда і воля», член редакції і президент (1970-73) Осередку української культури і освіти у Вінніпезі. Брав активну участь у створенні і діяльності [[Конгрес українців Канади|Комітету українців Канади]] і Української вільної академії наук у Канаді. З 1970 по 1973 президент [[Українська вільна академія наук у Канаді|Української вільної академії наук у Канаді]]. Був редактором серій [[УВАН]] у Канаді «Література» та «Українські вчені». У 1979 помер у місті [[Вінніпег]].