Платонізм: відмінності між версіями

'''Платонізм''' ('''Платонічний реалізм''')  — філософська традиція, що виникла (бл. 385  р. до н. Х.) у грецькій Академії [[Платон]]а (427-347 427–347 рр. до н. Х.), учня [[Сократ]]а і вчителя [[Арістотель|Арістотеля]]. В період середнього платонізму (1 ст. до н. Х.  — 2 ст.) інтерес зосереджувався на думці Платона про [[Бог]]а та надчутливий світ. Згодом філософи [[Александрія|Александрії]] (див. [[Плотін]]) творче систематизували ці та інші аспекти роботи своїх попередників у неоплатонізм. Роботи платонічного характеру створені такими авторами як [[Августин Блаженний]], [[Боецій]], та [[Макробій]] передали платонізм середньовічному Заходу. Вплив [[арістотелізм]]у у [[13 століття|13-му столітті]] привів до тимчасового затемнення, але в епоху [[Відродження]], платонізм підтриманий такими вченими як [[Фічіно]] і [[Микола Кузанський]], знову заявив про себе і мав величезний вплив на малярів та вчених, таких як [[Сандро Ботічеллі]] і [[Герберт Спенсер]], у рівній мірі на філософів і богословів (див. [[Кембриджські платоністи]]). Незважаючи на спростування платоністичної космології сучасною наукою, його елементи все ще пронизують західну думку ув різноманітгихрізноманітних сферах від реалістичної логіки (див. [[реалізм]]) до християнської етики.

Платонічний реалізм є філософським терміном, що окреслює теорію реалізму стосовно існування метафізичних ідей. Тому, інколи, доктрина Платона зветься Платонічним ідеалізмом. Сам Платон описує місце перебуванняосідок ідей в діалозі "«[[Федр (Платон)|Федр]]"» так: "«Занебесну область не оспівав ніхто серед тутешніх поетів...поетів… Вона ж ось яка: цю область займає безколірна, неокреслена, невідчутна [[сутність]], істинно існуюча, зрима лише годувальнику душі - — [[розум]]ові; на неї і скерований істинний рід знання"». Занебесна область перебування ідей увійшла в традицію під назвою "«[[Гіперуранія]]"» ("«Федр"») . Це місце над небом і над космосом, яке, однак, не є якесь локальне місце, а скоріш – — вираження позапросторності. Гіперуранія є образ непросторового, надфізичноого світу. Явище "«другої навігації" -» — відкриття надчутливого, надприроднього світу і надання йому статусу істинного, правдивого [[буття]] - — момент, принциповий для розуміння '''платонізму'''. Раніше, до Платона, філософія фізису[[фізис]]у шукала причини [[феномен]]ів ву реальностях фізичного порядку. Платон же стверджує, що будь-яка річ фізичного світу має вищу і останню причину в метафізичній реальності. Таким чином, лише з відкриттям "«другої навігації"» можна з достатньою коректністю говорити про опозиції [[матеріалізм]]у та [[ідеалізм]]у. Ідеї Платона є сутністю речей, тим, що робить кожну річ саме "«тою"», даною, а не іншою. Іншими словами, ідеї - — це те, що робить кожну річ тим, что вона є. Платон вживає термін "«парадигма"», вказуючи тим самим, що ідеї творять позачасову (постійну) модель кожної речі. Платон розуміє надчутливу реальність як єрархію ідей: нижні ідеї ппіпорядкованіпідпорядковані верхнім. На вершині єрархії - — ідея Блага в собі - — вона нічим не зумовлена, а звідси, абсолютна. В діалозі "«Держава"», Платон пише про неї як про ту, що породжує саме буття. Чуттєво збудований світ (космос) збудованим ідеями. Фізичний світ походить від ідей. Чуттєвий світ ву Платона є досконалим порядком ([[космос]]ом), що є вираженням [[логос]]а над сліпою необхідністю [[матерія|матерії]]. Матерія є леговищем чуттєвого, за визначенням Платона, - — це "«хора"» (просторність). Вона знаходиться у владі безформенного і хаотичного руху.

== ДивітьсяДив. також ==

* {{ref-en}} Енциклопедія Макміллан: The Macmillan Encyclopedia. Лондон: Макміллан Лондон Лімітед, 1981, 1983, 1984, 1985. {{ref-en}}

* {{ref-en}} Celestine N. Bittle. Reality and the Mind. Epistemology. New York, Milwakee, Chicago: The Bruce Publishing Company, 1936, 1938. {{ref-en}}

* {{ref-ru}} [http://www.5ballov.ru/referats/preview/75622/4 Антична філософія Платона] {{ref-ru}}