Неаполітанське королівство: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
IvanBot (обговорення | внесок)
IvanBot (обговорення | внесок)
Рядок 158:
Людовік I Анжуйський тим часом був визнаний королем Неаполя авіньйонським папою [[Климент VII (антипапа)|Климентом VII]] й у 1382 році вторгся до Неаполю із сильним найманим військом, щоб відвоювати спадщину своєї названої матері. Упродовж 1382—1384 років два короля вели на території Південної Італії війну, що завершилась поразкою Людовіка, вигнанням його армії та несподіваною смертю останнього.
 
Слідом за Людовіком I Анжуйським загинув 1386 року і його більш щасливийщасливіший суперник Карл III. Тепер вже сину Карла III [[Владислав (король Неаполя)|Владиславу]] довелось практично без коштів і союзників, перебуваючи під відлученням римського та авіньйонського пап, відстоювати свою корону проти [[Людовік II Анжуйський|Людовіка II Анжуйського]], сина Людовіка I. У продовж 1389—1400 років Людовік II фактично контролював більшу частину Південної Італії, в тому числі й столицю, а Владислав перебував у Гаеті. Тільки 1400 року Владиславу вдалось звільнити територію королівства від свого супротивника.
 
У 1411—1412 роках Людовік II Анжуйський знову вів війну проти Владислава, тепер вже на чолі армії пізанського папи [[Іоанн XXIII (антипапа)|Іоанна XXIII]]. Людовіку вдалось вибити неаполітанську армію з Риму, а в травні 1412 року завдати їй серйозної поразки під Рокка-Секкою. Перебуваючи у кроці від перемоги, Людовік II розсварився зі своїми союзниками та невдовзі залишив Італію.