Топгельм: відмінності між версіями

Topfhelm, мав форму циліндра або обрізаного конуса і, як правило, складався з п'яти пластин: двох потиличних, двох лицевих (між якими знаходилися щілини для очей) і однієї пластини, яка закривала склепіння та могла бути опуклою. Для надійності місця стиків пластин укріплювали металевими смугами. На лицевій частині дві смуги утворювали хрест, а вертикальна смуга проходила по центру щілини для очей та розділяла її. Для додаткового захисту до нижніх ребер шолому прикріплювали [[барміца|барміцу]]. Для стійкості шолом кріпився підборідним ременем. Для вентиляції на нижній лицевій частині пробивалися отвори, сукупність яких могла створювати символ. Проте майстри не робили вентиляційних отворів на лівій, найбільш уразливійнайуразливішій для удару списом ділянці. Нерідко на нижній лицевій пластині створювали додаткові отвори для [[ланцюг]]а, який кріпився до обладунку, що дозволяло краще транспортувати шолом. Довжина по вертикалі дозволяла опускати topfhelm на плечі, що суттєво пом'якшувало удар зверху. Для більшого комфорту зсередини прикріплювали підшоломник зі [[шкіра|шкіри]] чи [[сукно|сукна]]. З метою захисту від сонця до шолому кріпився намет&nbsp;— шматок тканини, що було зручно для хрестоносців, які вели бойові дії в спекотній [[пустеля|пустелі]]<br/>