Мейнфрейм: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
IvanBot (обговорення | внесок) м →Характеристики: replaced: більш інтенсивне → інтенсивніше |
IvanBot (обговорення | внесок) м →Характеристики: replaced: більш просте → простіше |
||
Рядок 28:
* '''Пропускна здатність''' підсистеми уведення-виведення мейнфреймів розроблена так, щоб працювати в середовищі з найвищим робочим навантаженням на уведення-виведення. Ряд тестів показав що мейнфрейм може обробляти на 400—500% інтенсивніше уведення-виведення ніж SUN E10000 або сервери [[HEWLETT-PACKARD]] класу T.
* '''Масштабування''' може бути як вертикальним так і горизонтальним. Вертикальне масштабування забезпечується лінійкою процесорів з продуктивністю від 5 до 200 MIPS і нарощуванням до 12 центральних процесорів в одному комп'ютері. Горизонтальне масштабування реалізується об'єднанням ЕОМ в ParallelSysplex — багатомашинний кластер, що виглядає з погляду користувача єдиним комп'ютером. Всього в ParallelSysplex можна об'єднати до 32 машин. Географічно розподілений ParallelSysplex називають GeoPlex. У разі використовування ОС VM для спільної роботи можна об'єднати будь-яку кількість комп'ютерів. Програмне масштабування — на одному мейнфреймі може бути конфігурований фактично безмежну кількість різних серверів. Причому всі сервери можуть бути ізольовані один від одного так неначе вони виконуються на окремих виділених комп'ютерах і в той же час спільно використовувати апаратні і програмні ресурси і дані.
* '''Доступ до даних'''. Оскільки дані зберігаються на одному [[сервер]]і, прикладні програми не потребують збору початкової інформації з безлічі джерел, не потрібен додатковий дисковий простір для їх тимчасового зберігання, не виникають сумніви в їх актуальності. Потрібна невелика кількість необхідних фізичних серверів і значно
* '''Використання дискового простору'''. Обсяг бази даних і його відношення до що вимагається для розміщення обсягу фізичного диска, шляхи доступу до дискової підсистеми, пропускна здатність уведення-виведення, достатня для завантаження процесора ''(маячня якась, що автор хотів цим сказати?)''.
Результати тестування спеціально набудованих під еталонні тести систем, представлені на сайті TPC показують, що в UNIX дисковий простір використовується на 20%—30%. Для S/390 к. к. д. для дискових систем знаходиться в діапазоні 65%—75%. Якщо ми приймемо розмір бази даних 700 GB, типовий для більшості користувачів, ми побачимо що для неї буде потрібно дискова підсистема в 2.8 ТБ у разі UNIX і 1 ТБ для S/390. Насправді вимагається розглядати два типи робочого навантаження: один організований і оптимізований для OLTP і ефективної пакетної обробки, і другий — оптимізований для систем здобичі даних і бізнес-[[застосунок|застосунків]]. В цьому випадку вимога до місткості дискової підсистеми складе 5,6 ТБ для UNIX, проти 2 ТБ для S/390. ''(Маячня продовжується: де посилання на згадані тести, коли вони проводились, з якого доброго дива розмір бази даних 700 GB є "типовим для більшості користувачів" і взагалі, з якої стелі взяті наведені тут цифри?)''
| |||