Асиметрична війна: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
IvanBot (обговорення | внесок)
м →‎Основи тактики: replaced: більш слаба → слабіша (7)
Рядок 65:
• Одна сторона має технологічну перевагу, яка перевищує кількісну перевагу ворога; наприклад, використання англійцями довгого лука принесло їм перемогу у битві при Кресі.
 
• Технологічне відставання зазвичай нівелюється більш уразливою інфраструктурою, напад на яку може спричинити страшні спустошення. Руйнування багато чисельних електроліній, доріг або систем постачання води в сильно забруднених районах може мати спустошливий вплив на економіку та мораль, в той час як більш слабаслабіша сторона може взагалі не мати такої інфраструктури.
 
• Головним завданням більш слабоїслабішої сторони (зазвичай повстанців) є не повна перемога над більш сильнимсильнішим противником, а за допомогою тактики наскоків-відходів тримати противника в постійній напрузі, знекровити його та заставити полишити окуповану територію.
 
• Тренування та тактика, так як і технологія, можуть надати рішучості та дозволити меншій силі перемогти значно більшу. Наприклад, протягом декількох століть грецькі гопліти (важка піхота) використовували фалангу, яка робила їх значно сильнішими за ворогів. Битва при Фермопілах, де також використовувалось добре знання місцевості, відомий приклад цього.
 
• Якщо більш слабаслабіша сторона знаходиться в позиції самооборони, тобто, знаходиться під атакою або окупацією, вона може використовувати нетрадиційні тактики, такі як наскок-відхід вибір битв, де більш сильнасильніша сторона буде в слабій позиції, як ефективний спосіб проведення непокоючих дій без порушення законів війни. Можливо, класичні історичні приклади такої доктрини можуть бути знайдені в війні за незалежність США, рухах Другої світової війни, таких як французький спротив, УПА, партизани тощо. Проти демократичних націй агресорів ця стратегія може бути використана для впливу на терпимість електорату до конфлікту (як це було з війною у В’єтнамі) провокуючи протести, та, як наслідок, дебати серед виборних законодавців.
 
• В асиметричній війні дуже важливу роль набувають диверсійні групи, які нищать склади боєприпасів противника, перерізають шляхи постачання припасів: мости,залізничні дороги тощо, руйнують інфраструктуру противника: засоби виробництва, електростанції, електромережі, газо- та нафтопроводи
 
• Якщо слабша сторона є агресором та вживає тактики, заборонені законами війни, її успіх залежить від відказу більш сильноїсильнішої сторони від використання подібних тактик. Наприклад, положення міжнародного права про військові дії на суші забороняють використання парламентерського прапору, або чітко позначеного медичного транспорту в якості прикриття атаки або засідки, але в асиметричній війні використання заборонених тактик для отримання переваги залежить від дотримання більш сильноїсильнішої сторони відповідного закону. Так само, положення про ведення бойових дій забороняють ворогуючим сторонам використовувати громадянські поселення, населення або об’єкти в якості військових баз, але коли слаба сторона використовує таку тактику, це залежить від умов, що сильна сторона буде дотримуватись положень про ведення бойових дій, які порушує інша сторона, і не буде атакувати цивільну ціль, або, якщо вона це зробить, ефект пропаганди переважить матеріальні втрати.
 
• Ізраїльсько-Палестинський конфлікт є одним зі свіжих прикладів асиметричної війни. Мансдорф та Кедар описують як Ісламістські угруповування використовують асиметричне положення для досягнення тактичної переваги над Ізраїлем. Вони посилаються на «психологічні» механізми, що використовуються такими силами як Хезбола та Хамас в прагненні використати своїх співгромадян а також громадян противника за для досягнення тактичних цілей, зокрема, використовуючи ЗМІ для впливу на хід війни.