Відмінності між версіями «Тарнавський Микола Дмитрович»

м
→‎Наукова робота: replaced: більш детальне → детальніше
м (→‎Наукова робота: replaced: в світі → у світі)
м (→‎Наукова робота: replaced: більш детальне → детальніше)
Мутагенна дія екзогенної ДНК, виділеної із тимусу телят, була досліджена М.Д. Тарнавським на великій кількості експериментального матеріалу у двох серіях дослідів з використанням препарату ДНК, який був люб’язно наданий А.М. Білозерським. Висновок щодо здатності чужорідних ДНК спричинювати спрямовані мутації та гіпотеза щодо їхнього впливу на спадковість свідчить про те, що Микола Дмитрович був добре обізнаний із світовою літературою і дотримувався думки про те, що “нуклеїнова кислота становить активний складовий чинник ядра – зокрема хромосом. Отже, очевидно, що штучне порушення балансу нуклеїнових кислот в ядрі буде викликати нові біохімічні взаємовідношення між складовими чинниками як ядра в цілому, так і хромосом зокрема, що і приводитиме до виникнення нових змін”. Це було геніальним передбаченням одного з найважливіших механізмів впливу екзогенних ДНК на спадковість – інформаційно-регуляторного, який набагато пізніше у різних редакціях пропонувався різними дослідниками. Саме регуляторний характер має мутація, отримана на дрозофілі М.Д. Тарнавським, і є найпершою серед мутацій, індукованих за допомогою е-ДНК.
 
Наприкінці [[1937]] р., після арешту й засудження до страти [[академік]]а [[Агол Ізраїль Йосипович|І.Й. Агола]] як “ворога народу”, відділ, у якому працював М.Д. Тарнавський, очолив кандидат біологічних наук [[Гершензон Сергій Михайлович|С.М. Гершензон]], який переїхав до Києва з Москви. Ним також були проведені дослідження впливу чужорідної ДНК на дрозофілу, тільки з використанням препаратів ДНК, які він виділив із вилочкової залози телят власноруч згідно з методом Нейманна і додавав до корму личинок дрозофіл, що належали до 4-х ліній, у напівлетальних дозах. Крім морфозів, які спостерігалися виключно в особин, що виростали з таких личинок, [[Гершензон Сергій Михайлович|С.М. Гершензону]] також вдалося, спочатку на невеликому експериментальному матеріалі, отримати спадкові зміни за типом Beadex, crossweinless та ін., про що він повідомив у своїй роботі, яка надійшла до редакції пізніше аналогічної статті М.Д. Тарнавського і мала подання академіка М.І. Вавилова. У своїй роботі [[Гершензон Сергій Михайлович|С.М. Гершензон]] засвідчує, що зміни за типом Beadex були отримані у дрозофіли за допомогою тимусної ДНК також М.Д. Тарнавським, і їхня природа, очевидно, така сама. У наступній науковій праці [[Гершензон Сергій Михайлович|С.М. Гершензона]], котра вийшла у [[1940]] р., повідомлялося про більш детальнедетальніше дослідження характеру мутацій, спричинюваних у дрозофіли чужорідною ДНК при додаванні її у корм личинкам дрозофіли в сублетальних дозах.
 
Для подальшого вивчення закономірностей мутагенної дії ДНК на багатоклітинні організми з використанням дрозофіли як модельного об’єкта та ДНК з вилочкової залози телят були залучені співробітники відділу генетики Інституту зоології АН УРСР, яким керував [[Гершензон Сергій Михайлович|С.М. Гершензон]]. Серед них особливої уваги заслуговує [[Сітько Пантелеймон Онопрійович |Пантелеймон Онопрійович Сітько]], соратник і однодумець М.Д.Тарнавського, видатний генетик, праці якого відомі також в зарубіжніх країнах і творче надбання якого є гордістю національної науки.
238 646

редагувань