Друга італо-ефіопська війна: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
RedBot (обговорення | внесок) м r2.7.2) (робот змінив: ca:Segona Guerra Italo-Etíop |
IvanBot (обговорення | внесок) м →Хід воєнних дій: replaced: більш обмежена → обмеженіша |
||
Рядок 48:
[[Файл:Addis Ababa, Ethiopia. Medical supplies for the front, including bales of cotton.jpg|thumb|left|260px|Збір гуманітарної допомоги для фронту в Аддис-Абебі]]
Наступ італійців в Ефіопії здійснювався за трьома напрямками, відповідно до яких на ефіопському театрі воєнних дій склалось три фронти: Північний, Південний (Південно-Східний) і Центральний. Основна роль у захопленні країни відводилась Північному фронту, де було зосереджено основні сили експедиційної армії. Перед Південним фронтом стояла задача скувати якомога більше ефіопських військ й підтримати наступ частин Північного фронту ударом на Харер, з тим щоб вийти потім на з’єднання з «північними» підрозділами в районі Аддис-Абеби. Ще
На бойових позиціях ефіопів негативно позначилась розрізненість їхніх армій на Північному й Південному фронтах. Через відсутність розгалуженості мережі доріг й достатньої кількості транспорту своєчасне перекидання підкріплення було ускладнено. На відміну від італійців у ефіопів фактично не було центральної групи військ, що протистояла б частинам супротивника в районі Ауси. Ефіопи розраховували на збройні загони султана Ауси й на важкодоступність пустинної області [[Данакіль]]; вони не передбачили, що султан перейде на бік ворога і що італійські частини, які пересувались на верблюдах, будуть забезпечуватись продовольством і водою транспортними літаками з Асеба. Однак доля війни вирішувалась на Північному фронті.
|