Об'єднання Німеччини: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м вікіфікація |
IvanBot (обговорення | внесок) м →Історичні суперечки та соціальна структура імперії: replaced: більш кваліфіковані → кваліфікованіші |
||
Рядок 258:
Гіпотеза про «особливий шлях» ({{lang-de|Sonderweg}}) пояснювала негаразди [[20 століття|XX століття]] в Німеччині слабкими політичними, правовими та економічними основами нової імперії. Прусська землевласницька еліта, ''[[Юнкер (аристократ)|юнкери]]'', зберегла значну частину політичної влади в об'єднаній державі. Гіпотеза про «особливий шлях» пояснювала збереження ними влади відсутністю революційного прориву середнього класу або селян в поєднанні з міськими робітниками спочатку в 1848 році і знову в 1871 році. Нещодавні дослідження про роль великої буржуазії в створенні нової держави значною мірою спростували твердження про політичне та економічне домінування ''юнкерів'' як соціальної групи. Нові дослідження виявили важливість класу купців [[Ганза|ганзейских міст]] і керівників промислових підприємств (останнє особливо важливо в Рейнській області) в розвитку Німецької імперії<ref>David Blackbourn and Geoff Eley. ''The peculiarities of German history: bourgeois society and politics in nineteenth-century Germany.'' Oxford [Oxfordshire] and New York, Oxford University Press, 1984. Peter Blickle, ''Heimat: a critical theory of the German idea of homeland'', Studies in German literature, linguistics and culture. Columbia, South Carolina, Camden House; Boydell & Brewer, 2004. Robert W. Scribner, Sheilagh C. Ogilvie, ''Germany: a new social and economic history.'' London and New York, Arnold and St. Martin's Press, 1996.</ref>.
Додаткові дослідження різних соціальних груп в кайзерівській Німеччині призвели до нового погляду на цей період. Хоча в руках юнкерсів залишився контроль за офіцерським корпусом армії, вони не домінували в соціальних, політичних та економічних питаннях на стільки, на скільки вважалось в твердженні про «особливий шлях». Юнкери зі сходу мали противагу на заході у вигляді великої буржуазії, до якої належали банкіри, купці, промисловці та підприємці, і дедалі більший клас професійних чиновників, вчителів, викладачів, лікарів, юристів, вчених, тощо<ref>Приклад декількох таких досліджень: Geoff Eley, ''Reshaping the German right: radical nationalism and political change after Bismarck.'' New Haven, 1980. Richard J. Evans, ''Death in Hamburg: Society and Politics in the Cholera Years, 1830–1910.''New York, 2005. Evans, Richard J. ''Society and politics in Wilhelmine Germany.'' London and New York, 1978. Thomas Nipperdey, ''Germany from Napoleon to Bismarck, 1800–1866.'' Princeton, New Jersey, 1996. Jonathan Sperber, ''Popular Catholicism in nineteenth-century Germany.'' Princeton, N.J., 1984. (1997).</ref>. Отже, твердження про «особливий шлях» може бути корисним для пояснення досвіду Німеччини з [[націонал-соціалізм]]ом, воно більше не домінує в дослідженнях Центральної Європи в XIX столітті. Натомість, вчені почали описувати, як консервативна соціальна політика поглинула або привласнила багато ідей революціонерів-лібералів 1840-х років і соціалістів у 1860-ті роки та згодом самого Бісмарка: імперська політика демонструвала стриманий, але прагматичний підхід до соціальних, політичних та економічних проблем. Зокрема, переважно консервативні цінності Бісмарка добре відлунювали [[Консерватизм|класичний консерватизм]] [[Едмунд Берк|Едмунда Берка]]: переконання, що окремі представники суспільства за своєю природою більш підготовлені та
[[Файл:Niederwald memorial 1.JPG|thumb|right|''Германія'', або нідервальдський пам'ятник, зведений у 1877–1883 рр. в [[Рюдесхайм-на-Рейні|Рюдесхаймі]].]]
|