Відмінності між версіями «Джироламо Савонарола»

вікіфікація
(вікіфікація)
 
{{в роботі}}
 
{{Особа
 
[[Файл:Chiesa di san marco, firenze 11.JPG|міні|ліворуч|200пкс|Флоренція, базиліка Сан Марко.]]
В монастирі ретельно виконував всі обітниці та аскезу, а через рік став священиком. Вивчав богословські труди, логіку, філософію Аристотеля, брав участь в богословських [[дискусія]]х і допомагав братії в створенні проповідей. Навіть подався на богословський факультет заради отримання наукового ступеня богослов'я. Поворотним пунктом в проповідницький кар'єрі ченця стало переведення в домініканський монастир Санта Марія дельї Анжелі в Феррарі, де уславився проповідями. Слава про пристрасного та сміливого проповідника докотилася і до Флоренції. Він не сам перебрався до Флоренції. В місто його запросив некоронований володар столиці Тоскани - представник банкірського дому [[Лоренцо Медічі]] або [[Лоренцо Пишний]]( 1449—1492). Він прибув у Флоренцію в травні-черні [[1490]] року і оселився в престижному [[монастир]]і Сан Марко.
 
== Спроби реформ у Флоренції ==
 
Перехід у Флорецію не змінив характеру пристрасного проповідника, а лише збільшив його аудиторію. Спочатку стиль проповідей Савонароли не задовольняв флорентійських вірян, вже набалуваних зразками літератури [[Данте Аліґ'єрі]], [[Петрарка|Петрарки]], знайомих з творами декотрих античних риторів. Але здібний чернець перебрав на себе роль [[пророк]]а. В проповідях він не тільки засуджував священство в гріхах і закликав до каяття, а й почав пророчити велике і славетне майбутнє — Флоренції. В проповіді від 10 грудня* він оголосив : {{text|Я оприлюднюю цю справді добру новину для міста, що Флоренція буде славетнішою, багатшою і могутнішою, чим коли б то не було. По—перше, славною в очах Бога. І мешканці міста, і сама Флоренція розпочне реформування всієї Італії, звідси розпочнеться оновлення всього світу, бо це центр Італії... По—друге, ви матимете незчислені скарби, адже Бог дбатиме про примноження їх для вас. По—третє, '''ви розповсюдите свою імперію''', а отже матимете владу світську й духовну .}}
== Пророцтво про царя Кіра і теократична держава у Флоренції ==
 
Серед пропроцтв Свонароли чільне місце посіло пророцтво про царя Кіра. В міфологічному образі царя проповідник вбачав майбутнє покарання Флоренції та Італії за гріхи. В очах спантеличених флорентійців міфологічний образ пророцтва отримав риси реальної істоти в образі короля Франції [[Карл VIII (король Франції)|Карла VIII]] ( 1470—1498 ). Вояки французького короля здобули низку перемог в Італії і загрожували захопити і знищити Флоренцію. Савонарола провів скдадні і важкі , але успішні перемови з королем, чим врятував місто та його мешканців.
 
Флорентійці скористались нагодою і оголосили місто республікою. Владу в ньому передали Савонаролі. Флоренція його зусиллями перетворилась на теократичну державу.
 
Він обіцяв, що в тому оновленому світі, майже Новому Єрусалимі з Біблії, царюватиме одна Флоренція. Савонарола знайшов слабкості флорентійського гонору і почав вдало їх використовувати. Серед мешканців Флоренції і раніше досить сильними були мессіанські настрої та настрої унікальності свого Міста, духовної столиці Італії ( попри Риму ) та в світі загалом. Пристрасні слова пророка, що спілкувався з самою Богородицею і розповідав про це, сприймались як правда і заклик до дії. Кількість його прихильників зростала щоденно, а його вплив набув небачених щаблів і спричинив соціальнусуспільну соціофренію. Критиків та супротивників Савонароли почали переслідувати його [[Зброя|озброєні]] прихильники. В місті виникло товариство релігійної молоді ( fanciulli ), що тисло на критиків, чавило їх, вламувалось в приватні оселі і забирало усе гріховне. В перелік гріховного потрапили гральні кості, неаскетичні і життєствердні літературні твори (серед яких і «Декамерон» Бокаччо ), картини з оголеною натурою тощо. Згодом до них додали [[Дзеркало|дзеркала]], [[Музичні інструменти|музичні інструменти]] і ноти, коштовні [[меблі]] і коштовності, багатий [[одяг]], до якого мали значну пристрасть усі флорентійці. Були заборонені всі [[карнавал]]и і свята, окрім церковних. Відвідини церков і соборів зробили обов'язковими. Вітались і заохочувались [[донос]]и.
 
Згодом Савонарола оголосив про новий [[податок]] — десятину. Його мали сплачувати всі багатії з нерухомого майна. Всі вилучені кошти йшли на [[благодійність]].
== Спалення гріховного ==
 
Апогеєм морально-релігійного тиску на флорентійців стали два публічні спалення '''7 лютого 1497''' та '''17 лютого 1498 рр'''. всього гріховного, конфіскованого з приватних осель флорентйцівфлорентійців. Запалали музичні інструменти і ноти, коштовні [[меблі]], коштовний одяг з дорогих тканин, [[рукопис]]и і заборонені Савонаролою [[видання]], гральні кості і картини. Частку речей на багаття принесли як фанатики, так і мешканці міста під примусом, налякані подіями в місті і тиском загонів молодих фанатиків ( fanciulli ). Серед тих, хто приніс і кинув у багаття гріховного власні картини, був і [[Сандро Боттічеллі]] (1445—1510).
 
== Світогляд Савонароли==
* Ворогом Савонароли стала і родина Медичі, представників якої з його волі зробили вигнанцями. У Флоренції добре пам'ятали постійні заклики проповідника до Лоренцо Медичі — відмовитися від влади над містом. Некороновані володарі Флоренції на той час вже перестали камуфлювати власну владу «республіканським» ганчір'ям. Вже в середині 16 століття родина отримає дворянський титул і відкрито перетвориться на [[тиран]]ів Форенції, а їх влада отримає спадковий характер ( [[Козімо I Медічі]], великий герцог Тосканський, його шлюб з донькою іспанського віцекороля Неаполя Елеонорою Толедською, перетворення на владні резиденції [[палаццо Пітті]] та Палаццо коммуале Флоренції, колишнього осередку флорентійського республіканства в місті).
 
* Прихованими ворогами Савонароли в місті були числені багатії міста, обкладені податками і збурені зазіханнями на їх приватне майно. Саме вони ініціювали звернення до папи римського щодо покарання некерованого проповідника. Кількість прибічників Савонароли зменшив і духовний тиск Ватикану на флорентійців і загроза відлучення від церкви всього міста. ВідНе Савонаролимав відсахнувсяСавонарола і корольпідтримки короля Франції, бо той невдовзі помер молодим. Врешті решт поряд з Савонаролою залишилась купка релігійних фанатиків та молодь загонів ( fanciulli ). У випадку з Савонаролою перемогли величезні гроші, а вони були — у римських пап.
 
== Страта Савонароли ==
 
[[Файл:Savonarola 1498.jpg|thumb|праворуч|300px|Страта Савонароли у [[Флоренція|Флоренції]]. Невідомий автор.]]
Ініціативу вороги Савонароли перехопили в [[1497]] році. Флоренція після виборів отримала новий уряд, з яким домовилась папська курія. В травні [[1497]] року був відлучений від церкви, як [[єретик]], діяч розколу, що ганьбив Папський престол . Папський престол зажадав випробування Савонароли вогнем та підтвердження його пророцтв.
 
Під тиском — на бік папи перейшли францисканці і домініканці Флоренції. Савонаролу витягли з монастиря і запроторили у в'язницю. За переказами, сорок діб тривали допроси і катування. Психічно зламаний Савонарола зрікся своїх пророцтв, підтвордив їх штучність. Вироком йому була страта через повішення. Повішення відбулося на площі Синьорії, де колись палали вогнища з греховних речей. Труп страченого спалили. Пригнічені прихильники закатованого проповідника намагалисьрозібратинамагались розібрати кістки і попіл на згадку. Уряд заборонив відвідини місця покарання, закрив площу для відвідин, а прах закатованого викинуливвикинули в річку [[Арно]].
 
== Ставлення до Савонароли ==
Савонаролу важко визнати гуманістом, він швидше особа, шо не оминула панівного впливу доби, яким і був [[гуманізм]]. Гуманісти не закликали палити твори античних [[філософ]]ів чи книги [[Бокаччо]] та [[Петрарка|Петрарки]] як Савонарола, а закликали відшукувати їх, вивчати і зберігати. Підхід — принципово різний.
 
Щира віра в Христа, непідкупність, чернеча порядність, глибина почуттів свідчили про духовну наповненість його буття і тим самим робили його істиннимзразкомом представникомпалкої релігійності доби Відродження, де перебувало чимало як пропоків і святих, так і злодіїв, перевертнів і тиранів різного масштабуштибу чи впливу . Сама його загибель (спочатку його повісили, а потім спалили) говорить про суперечливість і неоднорідність ставлення до Савонароли як з боку простих вірян, так і папи і папського двору і очолиної ними католицької церкви, здатної вщент знищувати кожного зі своїх супротивників. Сама поява особистості Савонароли підтверджує той факт, що культура італійського [[Відродження]], не маючи під собою народної основи, торкнулася лише верхів суспільства. Загальний стиль ренесансного мислення, модифікація релігійної свідомості не зустріли відгуку в душах простого народу, хоча проповіді Савонароли і його щира віра вразили його. Саме широкедобре розуміння проблем народу допомогло Савонаролі, по-суті, перемогти гуманістичний, життєствордний ентузіазм флорентійців. Ідеї індивідуалізму, теж притаманні Відродженню, в більш повному обсязі воскресли значно пізніше, в XVIII ст., в мистецтві доби пізнього [[бароко]] і [[Просвітництво|Просвітніцтва]]. Наприкінці 15 століття вони були лише надбанням свідомості великих мислителів і художників, коло яких було досить обмеженеобмеженим, незважаючи на їх значний вплив на світогляд і культуру.
 
== Джерела: ==
== Примітки ==
{{reflist}}
 
 
 
== Див. також ==
85 550

редагувань