Дефіцит політичного консенсусу серед держав-членів був не єдиною причиною опору гармонізації. Серед науковців і політиків все більш поширеноюпоширенішою становилась ідея про неприпустимість імперативного методу регулювання корпоративних відносин. Особливо це стосувалося тих питань, в яких сторони самі здатні врегулювати відносини між собою. Все більш впливовоювпливовішою ставала думка, що законодавство мусить запропонувати регулювання лише на той випадок, коли сторони залишили якесь питання неврегульованим (default rules). Критика також стосувалася застарілого розуміння регуляторної функції корпаративного права як інструменту захисту кредиторів і учасників. Новий підход до корпоративного права полягав у створенні умов для ефективного ведення бізнесу з метою досягнення успіху.<ref>Report of the High Level Group of Company Law Experts on a Modern Regulatory Framework for Company Law in Europe. – Brussels: Commission of the European Communities, 4 листопада 2002 р.</ref> Відповіддю Комісії на цю критику став План Дій щодо реформи корпоративного права <ref>Communication from the Commission to the Council and the European Parliament, COM(2003) 284, May 21, 2003</ref> Основна ідея Плану Дій полягала в тому, щоби зосередити зусилля на транс-кордонних питаннях, тобто тих, в яких Європейські співтовариства відповідно до принципу субсидіарності мають перевагу перед окремими державами-членами. Так з'явились:
* Десята Директива (щодо транскордонних злиттів) № 2005/56 [http://eur-lex.europa.eu/Notice.do?val=417712:cs&lang=en&list=464040:cs,417712:cs,394040:cs,393568:cs,&pos=2&page=1&nbl=4&pgs=10&hwords= "Про транскордонні злиття компаній з обмеженою відповідальністю"] № 2005/56 від 25 жовтня 2005 р. ([http://eurodocs.sdla.gov.ua/DocumentView/tabid/28/ctl/Edit/mid/27/ID/10002547/Lang/Default.aspx Переклад] українською мовою)<ref name="adapt"/>
