Відмінності між версіями «Артимович Агенор Васильович»

м
→‎Біографічні відомості: replaced: найбільш активне → найактивніше
м (Робот: видалення з Категорія:Персоналії Ар)
м (→‎Біографічні відомості: replaced: найбільш активне → найактивніше)
Агенор Артимович активно долучався до роботи Празького лінгвістичного гуртка (не лише власними науковими працями в галузі фонології, а й участю у підготовці збірника на честь чеського філолога [[Вілем Матезіус|В. Матезіуса]], засновника цього гуртка), виступав із доповідями на Міжнародному фонологічному з’їзді у Празі (1930), Міжнародному лінгвістичному — у Женеві (1931), на з’їзді класичних слов’янських філологів у Празі (1931), славістичному з’їзді у Варшаві (1934). Одна з праць вченого „Про дактильо-епітрети у грецьких поетів” — була прийнята до друку в „Записках” ВУАН в Києві 1927 року. З 1934 р. А. Артимович став дійсним членом НТШ, а в 1937 році, у 155 томі „Записок” цього товариства опубліковано його останню наукову статтю „Потенціальність мови” (до того була надрукована чеською мовою у журналі „Slovo a Slovesnost”, Прага, 1936 р.), а також некролог.
 
Спеціальних досліджень постаті А. Артимовича та його ролі в українському культурному житті, зокрема у шкільництві, сьогодні недостатньо. Чимало інформації про А. Артимовича можна знайти завдяки архіву проф. В. Сімовича, що зберігається у відділі рідкісної книги Наукової бібліотеки [[Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича|ЧНУ]]. Листування А. Артимовича з родиною Сімовичів найбільш активненайактивніше впродовж 1933-1935 років. Це листування виявляє не лише стиль особистих стосунків, коло побутових та моральних проблем, які накидає час, а й багате деталями про перебіг важливих подій українського культурного життя, що їх свідком і учасником був А. Артимович. Ці деталі, маргінальні в офіційних історичних документах і свідченнях, домальовують живу картину минулого, без якої годі собі уявити історію як об’єктивне або бодай наближене до об’єктивного знання.
 
== Література ==
238 646

редагувань