3-тя парашутна дивізія (Третій Рейх): відмінності між версіями

Невдовзі районом дислокації десантників стала місцевість навколо [[Брест (Франція)|Брест]]у та [[Кемпер]]у, де дивізія увійшла до складу [[2-й парашутний корпус (Третій Рейх)|2-го парашутного корпусу]]. У березні 1944 дивізія посилена 3-м [[батальйон]]ом 1-го парашутного полку, але майже до травня формування було не повністю [[Боєготовність|боєготове]] через недоукомплектованість особовим складом. Незважаючи на факт. що після [[операція «Меркурій»|операції «Меркурій»]] у травні 1941 року, німці не провели жодної повітряно-десантної операції, майже 90% військовослужбовців дивізії пройшли повний курс [[повітряно-десантна підготовка|повітряно-десантної підготовки]] до початку вторгнення союзників.

[[Файл:Bundesarchiv Bild 101I-585-2184-33, Frankreich, Normandie, Fallschirmjäger.jpg|міні|ліворуч|200пкс|[[Рекогносцировка (військова справа)|Рекогносцировка]] на [[Місцевість (військова справа)|місцевості]]. Літо 1944]]

 

3-я парашутна дивізія на початок бойових дій з союзниками при висадці в Нормандії мала у своєму складі 3 [[Парашутно-десантний полк|парашутні полки]]: 5-й ([[командир]] [[майор]] Карл-Хейнц Беккер ({{lang-de|Karl-Heinz Becker}}), 8-й (командир [[оберст-лейтенант]] Егон Ліебах ({{lang-de|Egon Liebach}}) та 9-й (командир [[майор]] Штефані ({{lang-de|Stephani}}), а також 3-й [[артилерійський полк]] (командир майор Ганс-Ебергард фон Байер ({{lang-de|Hans-Eberhard von Bauer}}) (проте, він мав лише 1 повноцінний [[артилерійський дивізіон]]), протитанковий та інженерний батальйони й [[зенітний дивізіон]].