Морська піхота УНР: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Іванко1 (обговорення | внесок) м стильові правлення |
IvanBot (обговорення | внесок) м →Гуцульські полки морської піхоти Директорії: replaced: складали лише 9% → становили лише 9% |
||
Рядок 164:
21 листопада 1920 року на берегах Збруча під Підволочиськом саме морський курінь, підтримуваний вогнем бронепотяга, забезпечив відхід українського війська і до останнього тримав бій з ворогами. «Чорноморець» з загоном морської піхоти останнім залишив землю Великої України та перейшов Збруч.
[[File:Интернированные в польских лагерях морские пехотинцы УНР, 1920 г.jpg|thumb|right|350px|Група морської піхоти армії УНР, інтернованих в польських таборах, 1919-20 р.]]
Проте українські військовики не змирилися з поразкою, й готували новий визвольний похід. В цей час Україною вже ширився більшовицький терор. Захопивши українські землі, більшовицька влада під прикриттям багнетів встановила терор і жорстоке насильство над населенням. Над Україною вже дихав голод 1921 року, перший в її історії голодомор. Для придушення будь якого руху опору українців в Україні було дислоковано війська Червоної Армії, які нараховували 1 млн. 200 тис. чоловік. Українці в них
25 жовтня 1921 року розпочинається [[Другий Зимовий похід|Другий Зимовий]] або «Льодовий» похід. Проте, не дійшовши 40 кілометрів до Києва, група військ [[Юрко Тютюнник|Юрка Тютюнника]] в битві під [[Базар (Народицький район)|Базаром]] 21 листопада 1921 року була розбита більшовиками, і змушена була повернути та пробиватися назад до польського кордону.
| |||