МБ біс: відмінності між версіями

 

Наступним кроком конструктора став [[винищувач]]. Реально оцінюючи неможливість отримання в російських умовах потужних двигунів, [[Франческо Моска|Моска]] пішов шляхом мініатюризації апарату. [[Винищувач]], названий МБ біс, цілком відповідав вимогам військових, особливо підкуповували крила, що складалися, і оперення. Задній лонжерон крил розстиковувався, потім крило поверталося навколо шарнірного (карданного) пристрою на першому лонжероні і кріпилося до спеціального вузла на фюзеляжі. Горизонтальне оперення на кінцях мало невеликі сережки, за які і зав'язувалося, як шапка-вушанка, сиром'ятним ременем. Не можна сказати, що вся ця «розкладачка» була придумана саме Москою, але його безперечна заслуга в оригінальних і простих витончених рішеннях. А взагалі, ідея складання була не примхою, а однією з основних строгих вимог до перших військових літаків. На конкурс військових аеропланів в [[1911]] році у [[Франція|Франції]] вимагалось, наприклад, після кожного спуску літальний апарат розібрати, перевезти на значну відстань на буксирі автомобіля, потім зібрати і знову піднятися в повітря. Переміг тоді [[Ньюпор-IV]], який отримав, згодом, широке розповсюдження в [[Російська Імперія|Росії]]. Отже [[Франческо Моска|Моска]] лише продовжив сталі традиції. На початку червня [[1916]] року літак пройшов випробування на Ходинському аеродромі. Машину облітали відомі пілоти [[Костянтин Арцеулов]] і українець [[Крутень Євграф Миколайович|Євграф Крутень]], що дали їй високу оцінку. Проте малопотужний авіазавод, до межі завантажений іншими замовленнями, не міг відразу організувати серійний випуск. Тільки у грудні Особливою нарадою з оборони держави МБ біс був віднесений до переважних типів винищувачів і рекомендований до великосерійного виробництва. Із заводом підписали контракт на виготовлення 125 літаків з двигунами «Рон» і «Клерже» потужністю 80 і 110 к.с. Разом із замовленою ще додатково сотнею [[Ньюпор-11|Ньюпорів-11]], літаки необхідно було здати до [[1 липня]] [[1917]] року. На ділі ж виконання замовлення йшло повільно і з великими зусиллями. Задумане розширення виробництва викликало значні витрати і не виправдало надій. До кінця травня 1917 року завод здав тільки 25 машин МБ біс. А народні заворушення, що почалися влітку, і страйки, а також відсутність оборотних коштів і хронічні перебої в постачанні сировини поставили підприємство на грань краху. Сам конструктор і керівник виробництва вимушений був поспішно повернутися на батьківщину. [[Ангар]] на Ходинському аеродромі, який належав [[Франческо Моска|Моска]], залишився під охороною механіка Котильйона. Втім, скоро зник і механік.

 

Заводські потужності після націоналізації були використані для виробництва навчальних літаків А. А. Пороховщикова. Згодом завод [[Франческо Моска|Моска]] став називатися Державним авіазаводом № 25. У [[1920-ті|20-х]] роках там працював [[Микола Полікарпов]]. Зрозуміло, концепція винищувача МБ біс до літа [[1917]]-го вже не могла вважатися передовою, відповідаючи швидше початковому періоду повітряного єдиноборства (кінець [[1915]] — початок [[1916]] років). Та все ж, коли б не революція, цей простий, надійний і невибагливий аероплан, будучи побудований у великих кількостях, міг внести помітний внесок у боротьбу за панування в повітрі на російсько-німецькому фронті першої світової.