Мельничук Олександр Савич: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
оформлення
Рядок 2:
'''Мельничук Олександр Савич ''' ([[12 липня]] [[1921]], с. [[Писарівка (Кодимський район)|Писарівка]], тепер [[Кодимський район|Кодимського району]] [[Одеська область|Одеської області]] — [[19 березня]] [[1997]], [[Київ]]) — український мовознавець, доктор філологічних наук з 1965, [[професор]] з 1966, член-кореспондент [[Академія наук СРСР|АН СРСР]] з 1981, академік [[НАН України]] з 1985.
 
==Біографія==
У 1947 році закінчив [[Київський університет]]. З 1950 працював в [[Інститут мовознавства імені О. О. Потебні НАН України|Інституті мовознавства НАН України]] (з 1961 — завідувач відділу загального і слов'янського мовознавства). Академік-секретар Відділення літератури, мови і мистецтвознавства НАН України (1971-1978), голова Комітету наукової термінології при [[Президія НАН України|Президії НАН України]] (1987-1992), відповідальний редактор журналу «[[Мовознавство (журнал)|Мовознавство]]» (1987-1993).
 
Працював у мовних галузях загального та [[Індоєвропейські мови|індоєвропейського мовознавства]], [[славістика|славістики]], [[українська|української]] та [[російська|російської]] мов. Керував підготовкою фундаментального семитомного «[[Етимологічний словник української мови|Етимологічного словника української мови]]», створив школу українських етимологів.
 
Похований у м.[[Київ]] на [[Байковий цвинтар|Байковому цвинтарі]].
==Найважливіші праці ==
* «Розвиток структури слов'янського речення» ([[1966]]),
* «Про роль мислення у формуванні структури мови» ([[1966]]),
* «Поняття системи і структури мови» (1970),
* «Про генезу індоєвропейського вокалізму» (1979),
* «Про мову Київського літопису XII століття» (1983).
 
Крім цього, Мельничук був співавтором і редактором праць:
* «Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов'янських мов» (1966),
* «Сучасна українська літературна мова. Синтаксис» (1972),
* «Сучасне зарубіжне мовознавство» (1983),
* «Історична типологія слов'янських мов» (1986) та ін.
 
Керував підготовкою фундаментального семитомного «Етимологічного словника української мови», створив школу українських етимологів.
 
==Науковий доробок==
За словами колег, Мельничук у своїх дослідженнях йшов шляхом узагальнень від праць, пов'язаних безпосередньо з синхронічною україністикою, до етимологічних і загальнолінгвістичних, від загальнославістичйих до загальноіндоєвропеїстичних.
 
Рядок 32 ⟶ 21:
* 5) потужним чинником розвитку мови є [[мислення]], при цьому роль мислення на різних етапах розвитку мови є неоднаковою: «... у процесі історичної взаємодії між мисленням і структурою мови загальний вплив мислення на мовну структуру поступово посилюється, у той час як зворотний вплив структури мови на мислення відповідно послаблюється».
 
Будучи видатним теоретиком порівняльно-історичного мовознавства, Мельничук, як і [[ШлейхерШлайхер]], переконаний у реальності реконструйованих мовних праформ, тому він залучав до більш широких порівнянь не тільки зафіксовані писемністю форми, а й реконструйовані. Це дало йому змогу вийти за межі окремих мовних родин, поглибити доісторичну перспективу мовознавства і висунути ідею спорідненості всіх мов світу, їхнього походження від єдиної прамови людства, про що йдеться в його фундаментальній праці «Про всезагальну спорідненість мов світу» (1991).
 
Учений сформулював п'ять принципів дослідження віддаленої (міжродинної) спорідненості мов: 1) необов'язковість встановлення відповідності між голосними в коренях слів; 2) встановлення відповідностей не між ізольованими приголосними, а між групами приголосних; 3) встановлення відповідностей із допущенням можливості метатези приголосних кореня; 4) встановлення відповідностей між формами з різними інфіксами й формами без них; 5) встановлення семантичних паралелей із урахуванням можливості істотного розходження значень.
Видатним теоретиком був Мельничук і в галузі україністики та славістики. У монографії «Розвиток структури слов'янського речення» він детально простежив еволюцію речення в слов'янських мовах від найдавніших часів до наших днів, а в академічному підручнику «Сучасна українська літературна мова. Синтаксис» дав ґрунтовний опис синтагматичного членування українського речення.
 
==Найважливіші праці ==
Похований у м.[[Київ]] на Байковому цвинтарі.
* «Розвиток структури слов'янського речення» ([[1966]]),
* «Про роль мислення у формуванні структури мови» ([[1966]]),
* «Поняття системи і структури мови» (1970),
* «Про генезу індоєвропейського вокалізму» (1979),
* «Про мову Київського літопису XII століття» (1983).
 
Крім цього, Мельничук був співавтором і редактором праць:
== Див. також ==
* «Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов'янських мов» (1966),
* «Сучасна українська літературна мова. Синтаксис» (1972),
* «Сучасне зарубіжне мовознавство» (1983),
* «Історична типологія слов'янських мов» (1986) та ін.
 
== Див. також ==
* [[Етимологічний словник української мови]]
* [[Словник іншомовних слів Мельничука]]