Аарон: відмінності між версіями

Народився 1574 року до н. е. у Стародавньому [[Єгипет|Египті]]. Імовірно був найстаршим сином [[Амрам]]а та Іохаведи (Вих 6:20) з роду Левіїного, і відповідно до сталих генеалогічних списків (Вих 6:16-20; 1Пар 6:1-3), четвертий після Левія. Хоча це є непевно виведеним, тому що часто зустрічаються упущення в Ґебрейських родоводах імен, які бувають незначними в лінії походження. За відповідний період від Левія до Аарона родовід коліна Юди налічує шість імен ({{Біблія|Рут |4:18-20}}; 1Хро{{Біблія|1 Хр.|2:1}}).

Левій і його рід були завзятими, навіть до насилля (Бут 34:25; Вих 32:26), за народну честь і релігію, і Аарон, без сумніву, успадкував сповна цього духу. Ім'я його матері Йохібед, яка теж походила з роду Левія (Вих 6:20). [[Міріам]], його сестра, була на декілька років старшою, так як вона була посаджена доглядати за колискою її брата-малюка Моїсея, який був народився коли Аарону було 3 рочки (Вих{{Біблія|2 М.|7:7}}).

Коли Моїсей втік з [[Єгипет|Єгипту]], Аарон залишився розділяти злидні його народу, і можливо подавати для них деяку службу; як для нас написано, що Моїсей прохав у Бога співучасті його брата у місії до [[фараон]]а і до Ізраїля, і що Аарон вийшов зустріти свого брата, що повернувся, коли час звільнення приблизився (Вих. 4:27). Як Моїсей, чиї великі дари поєднувалися з його іншими здібностями, був повільним у словах (Вих.{{Біблія|2 М.|4:10}}), то Аарон був, навпаки, готовим промовцем, і став представником свого брата у промовах перед єврейським народом та єгипетським фараоном, через що і був названий Богом «устами» Моісея ([[Книга Вихід|Вих.]] 4:16) і «пророком» Моісея (Вих.{{Біблія|2 М.|7:1}}). Після їх зустрічи в пустелі два брата повернулися разом до Єгипту на ризиковану місію на яку їх покликав [[Яхве]] (Вих.{{Біблія|2 М.|4:27-31}}). Поперше вони звернулись до власного народу, повторюючи давні обітниці і проголошуючи неминуче звільнення, де Аарон був промовцем. Проте серця людей, безнадійних по причині важкого кріпацтва і турботи про матеріальні речі, не схилилося до них. Аарон продожує говорити за Моїсея, коли два брата потім переламують проблему звертаючися напряму до фараона (Вих. 6:10-13). Він також здійснив за Моїсеєвою вказівкою чуда, що уразили фараона і його чародіїв. Разом з [[Хур]]ом він тримав Моїсеєві долоні, щоб `[[желз]] Бога міг бути піднятим, під час битви з [[Амалик]]ом (Вих.{{Біблія|2 М.|17:10,12}}). Також він допомагав своєму брату Моісею під час подорожі з [[Єгипет|Єгипту]] в землю [[Ханаан|Ханаанську]].

Аарон входить в видатне положення, коли на горі [[Сінай]] він, старійшини і представники його племені навблизилися ближче до гори ніж людям взагалі було дозволено підходити, щоб побачити виявлену славу Божу (Вихід{{Біблія|2 М.|24:1,9,10}}). Декілька днів згодом, коли Моїсей відвідував його служителя Єгошую ([[Ісус Навін]]) і взійшовши на гору Сінай для отримання від Бога закону, Аарон навчався деякого лідерства над народом в його відсутності. Зневірившися побачити знову свого лідера, що зник в тайну стосунків з невидимим Богом, вони звернулися до Аарона щоб виготовити їм осяжних богів, і вивести їх назад до Єгипту (Вихід 32). Аарон ніколи не виявляв такий міцний, героічний характер, який мав його брат; і тут на Сінаї він показав свою найслабкішу природу, поступаючися вимогам людей і дозволяючи вироблення золотого волу. Аарон наказав принести золоті сережки від жінок та дітей і, коли вони були принесені, вилив з них золотого тільця, вірогідно, по образу єгипетського ідола [[Апіс|Апіса]]. Задоволений народ вигукував: «ось бог твій, Ізраїль, котрий вивів тебе з землі Єгипетської» (Вих. 32:4). Побачивши це, Аарон поставив жертовник і виголосив, кажучи: «завтра свято Господу». На другий день народ приніс перед ним цілопалення («всесожжения») і став їсти та пити, а пізніше гуляти (Вих.{{Біблія|2 М.|32:1-6}}). Проте видно, що Аарон в цьому повинен був поступитися неохоче, що є очевидним від готової завзятості його співплемінниками, чиїм лідером він був, щоб стояти і помститися за зраду хапаючися за зброю і кидаючися могутньо на ідолопоклонників за закликом Моїсея (Вихід{{Біблія|2 М.|32:26-28}}). За прояв слабкості Аарон отримав справедливий укір від Моїсея, але так як ця малодушність скоро було загладжена каяттям, то і після цього Аарон не втратив Божого благовоління.

В 1491 році до н. е. у зв'язку з плануванням і зведенням [[Скинія|Скинії]] (Намет), Аарон й його сини були обрані для офіційного священства; старанно зроблені і символічні шати були виготовлені для них (Вихід 28); після зведення і освячення скинії, він і його сини були зовнішньо введені в священий намет (Левит 8). Це проявилося тим, що Аарон один був [[намащення|намащений]] [[свята олія|святою олією]] (Левит{{Біблія|3 М.|8:12}}) і з тим він був возведений в сан первосвященника з правом передавати первосвященство старшому в його роді, а його сини були охопленні разом з ним в забов'язанні дбати про жертовні обряди і речі та поставлені в сан священників або жреців (Лев.{{Біблія|3 М.|8:1}}). Вони слугували в отриманні і подаванні різних приношень, і можливо входили і служили в перший палаті скинії; але тільки Аарон, як [[первосвященник]], [[Посередник Старого Завіту]], міг ввійти в [[Святе Святих]], і тільки один раз на рік, на великий [[День Викуплення]] (Левит 16:12-14). Втім, незабаром після посвячення двоє із синів Аарона, Налав і Авіуд, взяли свої кадильниці і принесли перед Господом «вогонь чужий» (тобто взятий не з вівтаря, як наказано було Господом), за що й були вбиті вогнем, посланим від Господа (Лев.{{Біблія|3 М.|10:1-7}}). Книга Числа ({{Біблія|4 М.|3:4|т=3:4}}) відмічає, що це сталося, коли народ був ще в [[Синайський півострів|Синайській пустелі]]. Слідом після їх смерті Моісей пішов до Аарона і передав йому волю Господню відносно священників у слідуючих словах: «У тих, хто наближується до мене, буду освячений і перед усім народом прославлюсь» (Лев.{{Біблія|3 М.|10:3}}).

[[Файл:Num17.jpg|thumb|left|Розквітший Ааронів жезл]]Після відходу Ізраїля від Сіная, Аарон приєднався до його сестри Міріам в протесті проти влади Моїсея (Числа{{Біблія|4 М.|12:1}}), котрий, як вони твердили, був самовпевнений. Також Аарон оскаржував у Моісея право пророкувати, вказуючи на шлюб Моісея з ефіопкою. За цей бунт Міріам була уражена семиденною проказою, але була зроблена повноцінною знову, коли за благанням Аарона, Моїсей заступився з Богом за неї. Священна служба Аарона вимагаюча фізичну, моральну і обрядову чистоту точного порядку, здається зробила його неуразливим цією формою покарання. Аарон же, по сповіді свого гріха перед Богом, був прощений. Дещо пізніше (Числа{{Біблія|4 М.|16:1}}) він особисто, разом з Мойсеєм, який нерідко піддавався закидам і образам зі сторони євреїв, що легко могли обуритись на нього, став об'єктом повстання його власного племені, що оскаржували у нього право священства. Повстання піднялось під керівниутвом левіта Корея, Дафана, Авірона і Авнана з 250 найбільш видатних ізраїльтян з інших колін. «Все суспільство, всі святі і серед них Господь! Чому ж ви ставите себе вище народа Господня?» (Чис.{{Біблія|4 М.|16:3}}) — говорили вони Моісею і Аарону. Результатом обурення стало те, що зачинщики бунту були поглинені землею, а їх 250 спільників були спалені небесним вогнем. Але грізне покарання не дало уроку незадоволеним. На другий день народ знову проявив невдоволення до Моісея і Аарона (Чис.{{Біблія|4 М.|16:41}}):«ви умертвили народ Господній» — скаржився народ, і тоді вийшов гнів від Бога і почалась смерть серед народу: загинуло 14700 чоловік. Це повстання було підкорено і повноваження Моїсея і Аарона, підтвердилися через чудотворним скиненням бунтівників. Оскільки їх знищувала чума, Аарон, за Моїсеєвим наказом, взяв кадильницю, поклав у неї куріння та вогню з жертовника і кинувся посеред живих і мертвих людей з освітленим кадилом, і винищення було зупинене (Чис.{{Біблія|4 М.|16: 42-49}} ). Всевишня воля у вибранні Аарона і його сімейства на священство була потім повністю підтвержена через чудодійне розбрунькування його [[жезл]]а. Перед цим Моісей від усіх 12 колін положив на ніч в Скінію 12 жезлів з надписом на кожному імені родоначальника коліна; зранку жезл коліна Левіїного, з іменем Аарона, розквів, пустив бруньки, дав квітку і приніс мигдалі (Чис.{{Біблія|4 М.|17:8}}). Цей розквітлий жезл зберігався довгий час при [[Ковчег Заповіту|Ковчезі Заповіту]], як явний доказ того, що священство навіки затверджено Богом за Аароном і його синами. Дивиться також [[Жезл Аарона]].

Після цієї події Аарон проходить значно до часу його смерті, ближче до Пустельного періода. Через нетерпіння або невіру<ref>[http://azbyka.ru/hristianstvo/bibliya/entsiklopediya/0/arhimandrit_nikifor_bibleiskaya_entsiklopediya_0004-all.shtml Біблійна енциклопедія]</ref>, виявлену Богом в пустелі Сін, з Мойсея та Аарона в [[Меріва|Меріві]] (Числа 20:12) двом братам був заборонений вхід до землі [[Ханаан]] (Чис.{{Біблія|4 М.|20:12}}); і невдовзі після того, як останній табір в [[Кадеш]] був покинутий, оскільки люди відправилися у путь у напрямку на схід до рівнин [[Моав]]у, Аарон помер на горі [[Хор (гора)|Хор]]. У трьох уривках записана ця подія:

*детальніший звіт в Числах {{Біблія|4 М.|20|т=20}},

*другий неістотний запис в списку стоянок блукання в пустелі (Числа{{Біблія|4 М.|33:38,39}}),

*і третій — випадкове посилання (Второзаконня{{Біблія|5 М.|10:6}}) в адресу Моїсея.

Аарон одружився з [[Елішева|Елішевою]] (Elisheba) (Єлизавета<ref>[http://azbyka.ru/hristianstvo/bibliya/entsiklopediya/0/arhimandrit_nikifor_bibleiskaya_entsiklopediya_0004-all.shtml Біблійна енциклопедія]</ref>), донькою [[Амінадав]]авою (Amminadab), і сестрою [[Нахшон]]а (Nahshon), принцем [[Юда (коліно)|племені Юди]], що народила йому чотирьох синів: [[Надав]], [[Авіга|Авігу]], [[Елеазар]] і [[Ітамар]] (Вихід 6:23). Блюзнірська дія (принесенню Господу «вогню чужого») і послідуюча судова смерть Надава і Авігу записана в книзі Левіт 10. Елеазар і Ітамар булі більш побожні і шанобливі; і від них походить довгий родовід священників, що їм було доручені обрядові закони Ізраїлю; спадкоємність змінювалася від одного роду до іншого при певних переломах народу. В смерті Аарона він був вспадкований його старшим живущим сином [[Елеазар]]ом (Числа{{Біблія|4 М.|20:28}}; Повторення закона{{Біблія|5 М.|10:6}}).

В книзі Псалмів Аарон називається «святим Господнім» (ПС{{Біблія|Пс. |105:16}}). Священники в пізніший час часто називались «Дімом Аароновим» та «синами Аароновими», в честь їх великого родоначальника.