Честерівська збірка: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Lorry (обговорення | внесок) |
Lorry (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 16:
== Друкар Едуард Блаунт ==
Видання друкував Едуард Блаунт, як тепер стало відомо тісно пов'язаний видавничим бізнесом з декількома впливовоми аристократами, літераторами чи прихильниками і багатими поціновувачами тогочасної літератури. За законами тої доби, видавець був зобов'язаний зареєструвати нове видання в Товаристві друкарів і видавців, яким підкорявся і Блаунт. Його досі вважають солідним видавцем, бо серед його видань твори дійсно корифеїв. Саме Блаунт видав свого часу «Геро і Леандр» [[Крістофер Марлоу|Крістофера Марлоу]], дописану по смерті поета самим [[Джордж Чапмен|Джорджем Чапменом]], [[Дон Кіхот|Дон Кіхота]] [[Сервантес]]а, «Досліди» француза [[Мішель де Монтень|Мішеля де Монтеня]]. Едуард Блаунт не просто узявся оприлюднити подібне видання, але чомусь не зареєстрував його, але не поніс за це покарання, навіть безкарно працював далі. Таке моживе лише за умов впливових покровителів, дозволивших це. І дійсно, Едуард Блаунт користувався захистом лорда Пембрука, лорда Монтгомері, граф Саутгемптона, трохи пізніше — самого Букінгема.
* Граф Саутгемптон. Він добрий знайомий і патрон Шекспіра. Саме йому поет присвятив дві перші свої поеми. Обидва — великі прихильники театру.
* Пембруки. З Пембруками була пов'язана рідна сестрапоета Філіпа Сідні — Мері Сідні-Пембрук, сама поетеса і рідна тітка дружини Роджера Меннерса. Є гіпотеза, що саме леді Мері Сідні-Пембрук готувала до видання легендарне Перше шекспірівське фоліо, яке вийшло з друку [[1623]] року і мало 20 п'єс шекпіра з 37 відомих зараз.
Саме Едуард Блаунт і надрукував це Перше шекспірівське фоліо, завдяки чому і увійшов в історію літератури.
<gallery>
Файл:Philip Sidney portrait.jpg|Поет Філіп Сідні, 1576 р.
Файл:John Donne BBC News.jpg|Невідомий художник. «Джон Донн в молоді роки»
Файл:Sonnets1609titlepage.jpg|«Сонети» Шекспіра. Перше піратське видання 1609 р.
Файл:George-Chapman.jpg|Джордж Чапмен. Поет і перекладач Гомера на англійську.
Файл:Marlowe Hero and Leander 1598.jpg|Твір Крістофера Марлоу «Геро і Леандр, 1598 р.
Файл:Miniature of Henry Wriothesley, 3rd Earl of Southampton, 1594. (Fitzwilliam Museum).jpg|Граф Саутгемптон, Генрі Різли.
</gallery>
== Відгук на смерть ==
Рядок 33 ⟶ 43:
Від багатьох, хто вивчає добу Відродження зараз, зникає важлива її складова — сміхова культура. Хтось влучно помітив — доба Відродження посміхалась. В Італії культура помітно секуляризувалась, а люди — раділи життю, сонцю, [[пісня]]м, [[жарт]]ам, [[карнавал]]у. Новий поштовх для розвитку отримала литература. У «Декамероні» до досконалості доведений жанр міської новели, що відкрив шлях усій ренесансній новелістиці. Приваблювали не тільки цікавість оповідань, яскраві образи героїв, їх соковита мова, але й художня добірність новел [[Боккаччо]], нетрадиційне трактування ряду фабул, поширених у попередній середньовічній літературі, загальний ідейний лад його творів. У «Декамероні» висвітлились нові грані [[Гуманізм|гуманістичного]] світогляду, в тому числі його антиаскетичні ідеали. У центрі уваги Боккаччо - проблема самосвідомості особистості, що отримала широку перспективу в подальшому розвитку ренесансної культури.
«Декамерон» здобув велику популярність в Італії, де Боккаччо знайшов чимало послідовників(Франко Саккетті, Мазуччо та ін) Вже в 14 ст. він був перекладений на французьку та англійську мови. Поряд з холодним [[сонет]]ом схоластів і риторів заблищали жартами, контастами і витівками [[
== Твої сини, Україно ! ==
| |||