Відкрити головне меню

Зміни

м
стильові правлення, правопис
Тому, одним з перших заходів Браухіча на новій посаді стало проведення широкомасштабної «чистки» [[генералітет]]у німецької армії, проведеної за прямою вказівкою Гітлера. Під приводом «браку [[патріотизм]]у» з армії була вигнана або переведена на другорядні посади велика група не бажаних [[Нацизм|нацистам]] генералів. Серед них були немало колишніх колег, й давніх товаришів по службі самого Браухіча. Під тиском Гітлера і його найближчого оточення Браухіч вимушений був пожертвувати багатьма професіоналами німецької армії, цілком підпорядкувавши армію нацистському керівництву. Правда, незабаром Браухіч схаменувся і зробив спробу повернути [[сухопутні війська|сухопутним військам]] головну роль в керівництві Вермахтом, але вона закінчилася невдачею.
 
З того часу почалося поступове охолоджування стосунків між Браухічем і Гітлером. Останній навіть не порахував потрібним посвятити Браухіча в план [[Аншлюс|аншлюса Австрії]], що з'явилося для головнокомандувача сухопутними військами Вермахту повною несподіванкою. ПротеАле, не дивлячись напопри таке, нічим не прикрите третирування його як головнокомандувача, Браухіч продовжував слухняно виконувати плани гітлерівської політики, забезпечуючи її силове прикриття: він керував окупацією Австрії і [[Окупація Судет|Судетської області]] (1938), [[Німецька окупація Чехословаччини|захватом Чехословаччини]] (1939). Розуміючи весь [[авантюризм]] політики Гітлера, що вів Німеччину до нової [[світова війна|світової війни]], шансів отримати перемогу в якій в Німеччини, на думку Браухіча, практично не було, він намагався в міру своїх можливостей протидіяти [[Агресія (політика)|агресивним прагненням]] нацистського керівництва, але постійно натрапляв на холодне відчуження, а деколи й на відверті грубощі і приниження.
 
Всупереч своїм поглядам і переконанням, він із завзяттям старого служаки сумлінно виконував все, що він його вимагав [[Гітлер]]: готував німецьку армію до майбутньої війни, розробляв оперативні і [[Військова стратегія|стратегічні плани]], керував переозброєнням армії, приділяючи особливу увагу прийняттю на озброєння нових [[артилерійська система|артилерійських систем]] та інших зразків зброї. Так, саме Браухіч був ініціатором прийняття на озброєння [[88-мм зенітна гармата FlaK 18/36/37/41|88-міліметрової гармати]] в двох модифікаціях — [[Протитанкова гармата|протитанкової]] і [[Зенітна гармата|зенітної]], — що згодом вважалася одною з найкращих гармат Другої світової війни.
Починаючи з літа 1940 років, під керівництвом Браухіча починає розроблятися попередній план ведення війни проти Радянського Союзу. Тут Браухіч вже цілком підтримував Гітлера, хоча і застерігав його від недооцінки [[Бойовий потенціал|бойової потужності]] Червоної Армії. Він санкціював, не зважаючи на свої релігійні переконання, т.з. «[[наказ про комісарів]]», відповідно до якого німецьким військам наказувалося [[розстріл]]ювати на місці узятих в полон політпрацівників Червоної Армії. Формально очолював німецьку армію з початком [[Радянсько-німецька війна|війни проти СРСР]]. Проте його керівництво, як й рік тому у Франції, значною мірою було номінальним, оскільки Гітлер, безцеремонно нехтував головнокомандувачем [[Heer]], нерідко віддавав прямі накази командувачам [[група армій|групами армій]] через голову Браухіча. Плазуючи перед фюрером й остаточно втративши відчуття власної [[Гідність|гідності]], Браухіч навіть й не намагався відстоювати свої права, приймав відверте нахабство Гітлера як належне.
 
Осінню 1941 року Вальтер фон Браухіч уявляв собою до межі втомленого і абсолютно морально зломлену людину, що знаходиласябула на межі нервового виснаження. [[10 листопада]] [[1941]] року у самий розпал [[Битва за Москву|битви під Москвою]] в Браухіча стався перший [[серцевий напад]]. До кінця листопада, коли йому удалося декілька оправитися від хвороби, він прийшов до висновку, що [[Московська оборонна операція (1941)|наступ на Москву]] провалився. Розуміючи, що «козлом відпущення» за цю першу велику поразку вермахту в Другій світовій війні [[Гітлер]] неодмінно зробить його, Браухіча, він [[6 грудня]] [[1941]] року під приводом хвороби подав у відставку. Проте прийняти її Гітлер відмовився, заявивши, що в такий вирішальний момент, коли [[Червона Армія]] [[Московська наступальна операція (1941)|перейшла в контрнаступ]], він не може дозволити собі здійснити заміну [[головнокомандувач]]а сухопутними військами.
[[Файл:Bundesarchiv Bild 101I-165-0412-14A, Griechenland, v. Brauchitsch auf der Akropolis.jpg|міні|ліворуч|200пкс|[[Генерал-фельдмаршал]] фон Браухіч в Акрополі на [[Греція у Другій світовій війні|території окупованої Греції]]]]
[[19 грудня]] [[1941]] року, коли поразка німецьких військ на Східному фронті стала вже очевидним фактом, Гітлер без яких-небудь пояснень звільнив Браухіча у [[Відставка|відставку]]. Як Браухіч і передбачав, всю провину за поразку [[Вермахт]]у взимку 1941/42 в Росії Гітлер поклав на нього. Головне командування [[сухопутні війська|сухопутними військами]] німецької армії фюрер перебрав на себе, заявивши, що в цей критичний момент він не бачить серед своїх фельдмаршалів нікого, хто міг би очолити сухопутні війська.
958

редагувань