Вальтер фон Браухіч: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
VKubyk (обговорення | внесок) м стильові правлення, правопис |
|||
Рядок 81:
Тому, одним з перших заходів Браухіча на новій посаді стало проведення широкомасштабної «чистки» [[генералітет]]у німецької армії, проведеної за прямою вказівкою Гітлера. Під приводом «браку [[патріотизм]]у» з армії була вигнана або переведена на другорядні посади велика група не бажаних [[Нацизм|нацистам]] генералів. Серед них були немало колишніх колег, й давніх товаришів по службі самого Браухіча. Під тиском Гітлера і його найближчого оточення Браухіч вимушений був пожертвувати багатьма професіоналами німецької армії, цілком підпорядкувавши армію нацистському керівництву. Правда, незабаром Браухіч схаменувся і зробив спробу повернути [[сухопутні війська|сухопутним військам]] головну роль в керівництві Вермахтом, але вона закінчилася невдачею.
З того часу почалося поступове охолоджування стосунків між Браухічем і Гітлером. Останній навіть не порахував потрібним посвятити Браухіча в план [[Аншлюс|аншлюса Австрії]], що з'явилося для головнокомандувача сухопутними військами Вермахту повною несподіванкою.
Всупереч своїм поглядам і переконанням, він із завзяттям старого служаки сумлінно виконував все, що він його вимагав [[Гітлер]]: готував німецьку армію до майбутньої війни, розробляв оперативні і [[Військова стратегія|стратегічні плани]], керував переозброєнням армії, приділяючи особливу увагу прийняттю на озброєння нових [[артилерійська система|артилерійських систем]] та інших зразків зброї. Так, саме Браухіч був ініціатором прийняття на озброєння [[88-мм зенітна гармата FlaK 18/36/37/41|88-міліметрової гармати]] в двох модифікаціях — [[Протитанкова гармата|протитанкової]] і [[Зенітна гармата|зенітної]], — що згодом вважалася одною з найкращих гармат Другої світової війни.
Рядок 92:
Починаючи з літа 1940 років, під керівництвом Браухіча починає розроблятися попередній план ведення війни проти Радянського Союзу. Тут Браухіч вже цілком підтримував Гітлера, хоча і застерігав його від недооцінки [[Бойовий потенціал|бойової потужності]] Червоної Армії. Він санкціював, не зважаючи на свої релігійні переконання, т.з. «[[наказ про комісарів]]», відповідно до якого німецьким військам наказувалося [[розстріл]]ювати на місці узятих в полон політпрацівників Червоної Армії. Формально очолював німецьку армію з початком [[Радянсько-німецька війна|війни проти СРСР]]. Проте його керівництво, як й рік тому у Франції, значною мірою було номінальним, оскільки Гітлер, безцеремонно нехтував головнокомандувачем [[Heer]], нерідко віддавав прямі накази командувачам [[група армій|групами армій]] через голову Браухіча. Плазуючи перед фюрером й остаточно втративши відчуття власної [[Гідність|гідності]], Браухіч навіть й не намагався відстоювати свої права, приймав відверте нахабство Гітлера як належне.
Осінню 1941 року Вальтер фон Браухіч уявляв собою до межі втомленого і абсолютно морально зломлену людину, що
[[Файл:Bundesarchiv Bild 101I-165-0412-14A, Griechenland, v. Brauchitsch auf der Akropolis.jpg|міні|ліворуч|200пкс|[[Генерал-фельдмаршал]] фон Браухіч в Акрополі на [[Греція у Другій світовій війні|території окупованої Греції]]]]
[[19 грудня]] [[1941]] року, коли поразка німецьких військ на Східному фронті стала вже очевидним фактом, Гітлер без яких-небудь пояснень звільнив Браухіча у [[Відставка|відставку]]. Як Браухіч і передбачав, всю провину за поразку [[Вермахт]]у взимку 1941/42 в Росії Гітлер поклав на нього. Головне командування [[сухопутні війська|сухопутними військами]] німецької армії фюрер перебрав на себе, заявивши, що в цей критичний момент він не бачить серед своїх фельдмаршалів нікого, хто міг би очолити сухопутні війська.
| |||