Радіовуглецеве датування: відмінності між версіями

'''Радіовуглецеве датування, радіовуглецевий метод''' ({{lang-ru|радиоуглеродный метод}}, {{lang-en|radiocarbon dating}}; {{lang-de|Radiokarbonmethode f, Radiokohlenstoffverfahren n}}) — метод датування органічних речовин, заснований на визначенні відносного вмісту [[ізотоп]]у '''С¹⁴С''' в природних об’єктах (начастіше - [[вугілля|вугіллі]], [[дерево|деревині]], залишках кісток і т.п.).

[[Рослини]] поглинають [[вуглекислий газ]] ([[двоокис вуглецю]]) з [[повітря]] й зберігають його у своїх [[тканина]]х, деякі містять [[радіоактивний ізотоп]] [[вуглець|вуглецю]] ¹⁴С. Впродовж життя організму вміст ¹⁴С в ньому весь час поновлюється, і співвідношення ¹⁴С до ¹⁶С залишається сталим. Після загибелі обмін із середовищем припиняється, тому відносна частка нестабільного ізотопу зменшується з часом.

Оскільки [[період напіврозпаду|період його напіврозпаду]] відомий (~5730 років), відповідно, час з моменту загибелі рослини можна встановити в лабораторії. [[Тварини]] накопичують С¹⁴ в [[організм]]і, поїдаючи рослини, таким чином і залишки тварин можна датувати тим же методом.