Радіовуглецеве датування: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
'''Радіовуглецеве датування, радіовуглецевий метод''' ({{lang-ru|радиоуглеродный метод}}, {{lang-en|radiocarbon dating}}; {{lang-de|Radiokarbonmethode f, Radiokohlenstoffverfahren n}}) — метод датування органічних речовин, заснований на визначенні відносного вмісту [[ізотоп]]у '''
Застосовується в [[археологія|археології]]. Запропонований [[Віллард Франк Ліббі|Віллардом Ліббі]] в [[1946]] році ([[Нобелівська премія з хімії]], [[1960]]).
[[Рослини]] поглинають [[вуглекислий газ]] ([[двоокис вуглецю]]) з [[повітря]] й зберігають його у своїх [[тканина]]х, деякі містять [[радіоактивний ізотоп]] [[вуглець|вуглецю]] <sup>14</sup>С. Впродовж життя організму вміст <sup>14</sup>С в ньому весь час поновлюється, і співвідношення <sup>14</sup>С до <sup>16</sup>С залишається сталим. Після загибелі обмін із середовищем припиняється, тому відносна частка нестабільного ізотопу зменшується з часом.
Оскільки [[період напіврозпаду|період його напіврозпаду]] відомий (~5730 років), відповідно, час з моменту загибелі рослини можна встановити в лабораторії. [[Тварини]] накопичують С<sup>14</sup> в [[організм]]і, поїдаючи рослини, таким чином і залишки тварин можна датувати тим же методом. Радіовуглецеве датування реалізується через вимірювання радіоактивності радіовуглецю (радіометричне) або співвідношення мас ізотопів вуглецю (масспектрометричне). Перше реалізоване газовими пропорційними або рідинно-сцинтиляційними лічильниками, друге масспектрометрами.
Для всіх існуючих методів їх чутливість та неможливість відділити домішки обмежують реальне застосування радіовуглецевого датування до 50-60 тисяч років. Після проходження 120 тис. років залишається так мало С<sup>14</sup>, що виміри стають неможливими.
|