Глібовицький Євген Мирославович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Dianabaka (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Dianabaka (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 1:
[[Категорія:Персоналії]]
'''Євген Глібовицький''' — експерт з довготермінових стратегій. Займається дослідженнями цінностей та є учасником Несторівської експертної групи (візія для України 2025), Унівської експертної групи (візія для Львова 2025), дніпропетровської групи DYB (стратегія 2030), ініціатором та експертом групи із розробки стратегії для Киргизстану.
Є викладачем програм із комунікацій для медіа, бізнесу та неприбуткових організацій, автор популярних навчальних розробок із PR та медійних комунікацій. Викладач Києво-Могилянської Бізнес-Школибізнес школи.
Його компетенція лежить на перетині суспільного, бізнесового та громадського секторів.
==Стратегічний консалтинг та комунікації==
Рядок 7:
==Журналістика та управління бізнесом в медіа==
Попередня кар’єра Євгена Глібовицького стосувалася журналістики та управління бізнесом в медіа. Був штатним працівником великих українських медіа (Студія 1+1, до того «Перший національний» та «Киевские Ведомости», на початку кар’єри «PostПоступ” і радіо «Промінь»), працював з провідними медіа як всередині країни, так і за її межами («Дзеркало тижня», радіо «Эхо Москвы», «Ukrainian Weekly», працював локальним співпродюсером для американських телеканалів CBS та PBS, британської BBC).
Як журналіст, має досвід роботи в «гарячих точках» [зони військових дій та надзвичайних ситуацій] (Югославія, 1999) та в кризових умовах (закарпатські повені 1998-1999; події після терактів 11 вересня в Нью-Йорку і Вашингтоні, 2001; країни Близького Сходу, 2002; справа Гонгадзе та політична криза 2001-2002).
У 2002-2003 разом з Романом Скрипіним та Андрієм Шевченком був співрозробником концепції «5 каналу». У 2002 відмовився працювати в новинах на 1+1 через цензуру.
Був засновником і, зрештою, головою Київської незалежної медіа-профспілки, яка зіграла ключову роль у забороні політичної цензури в українських медіа в 2003-2004 роках.