Андрієвський Вадим Олексійович: відмінності між версіями

[[1936]] р. закінчив [[Московський інститут фізкультурифізичної культури]], працював викладачем, а згодом завідувачем кафедри фехтування і [[рукопашний бій|рукопашного бою]] [[Харківський інститут фізичної культури|Харківського інституту фізичної культури]].

У роки [[друга світова війна|другої світової війни]] пішов на фронт добровольцем. Командував окремим лижним батальйоном[[батальйон]]ом, який вів бої під [[Стара Руса|Старою Русою]]. Після тяжкого поранення продовжував службу в Наркоматі[[Наркомат]]і оборони, а пізніше очолював кафедру фехтування і рукопашного бою військового факультету Московського інституту фізкультури.

До [[1952]] року діючий спортсмен, неодноразовий призер СРСР. [[1948]] року, не дивлячисьзважаючи на [[інвалідність]], став чемпіоном СРСР з [[фехтування]] на [[шабля]]х.

Більше 20-ти років Вадим Олексійович був головним тренером збірної команди України, підготував понад 50 [[майстер спорту|майстрів спорту]]. Серед них призери та [[чемпіонат світу з фехтування|чемпіони світу]] і [[Олімпійські ігри|Олімпійських Ігорігор]], відомі тренери. Одному з перших йому у [[1957]] році було присвоєно звання «[[Заслужений тренер СРСР]]». Серед вихованців Андрієвського: Ю. Перженцев, [[Рюмін Євген|Є. Рюмін]], [[Станкович Василь Васильович|В. Станкович]], [[Череповський Євген Миколайович |Є. Череповський]], [[Ядловський Клавдій Ігоревич|К. Ядловський]], [[Кота Федір Степанович|Ф. Кота]].

* [[ОрденМедаль «За трудову відзнаку»]] ([[1975]])

[[1994]] року у Львові започатковано міжнародний [[турнір]] пам'яті В. О. Андрієвського.