Михайло Пселл: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Haida (обговорення | внесок)
Рядок 49:
У 1054 році довіра з боку імператора зменшилася, внаслідок участі Пселла у різних інтригах. Тому він уходить до Олімпського монатирія у Віфінії, де приймає постриг й чернече ім'я «Михайло». Після смерті Костянтина IX Мономаха Пселл повертається до Константинополя. Тут від імператриці [[Феодора (візантійська імператриця)|Феодори]] отримує звання іпертіма. З початком заколоту [[Ісаак I Комнін|Ісаака Комніна]] приймав участь у перемовинах з ним. Зрештою Михайло Пселл зміг домогтися уходу у монастир імператора [[Михайло VI|Михайло VI Стратіотіка]]. При імператорі Комніні Пселл обіймав посаду проедра.
 
Втім вже у 1059 році Пселл активно сприяв позбавленню влади імператора [[Ісаак I Комнін|Ісаака Iи]] на користь свого давнішнього друга [[Костянтин X Дука|Костянтина Дуки]]. Останній, ставши імператором, зробив Михайла Пселла протопроедром. До того ж Пселл став вихователем сина та співімператора Костянтина X Дуки  — Михайла Дуки. Сповідуючи гуманістичні погляди, Пселл спонукав імператора до скорочення виддатків на армію. Наслідком цього було зменьшення виплат керівному складу візантійської армії, скоротилися видатки на підготовку резервистів, обслуговування військових складів й прикордонних укріплень. Все це призвело до погіршення боєздатності Візантії, що у подальшому призвело до численних поразок при конфліктах із сельджуками при наступному імператорі — Романі IV.
 
За правління імператора [[Роман IV Діоген|Романа IV]] (1059–1067) Михайло Пселл втратив свій політичний вплив. Тому при нагоді намагався сприяти здобутю влади для свого вихованця [[Михайло VII|Михайла Дуки]]. Це вдалося зробити у 1067 році. На часи володарювання імператора [[Михайло VII|Михайла VII Дуки]] приходить період найбільшого впливу Пселла, який у значній мір керував всією Візантійською імперією. Після скидання імператора з трону у 1078 році Михайло Пселл відійшов від політичного життя, займаючись лише наукою та філософією.