Вікіпедія

Гігант (зоря): відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Murzya p (обговорення | внесок)
5259 редагувань
Xqbot (обговорення | внесок)
Боти
300 114 редагувань
м r2.7.3) (робот додав: af:Reusester; косметичні зміни
Рядок 16:
Наступного разу зоря потрапляє до області гігантів після майже повного «спалювання» водню в її ядрі.
 
Зоря з масою меншою за 0.2[[Сонце|M<sub>☉</sub>]] ніколи не досягне стадії гіганта<ref name=endms></ref>, <!-- We find that stars with masses M < 0.20 Mȯ will never evolve through a red giant stage. --> оскільки її внутрішні шари зазнають перемішування внаслідок [[конвекція|конвекції]]. В результаті продукти горіння водню (здебільшого [[гелій]]) перемішуються з повністю іонізованими атомами водню ([[протон]]ами) й термоядерні реакції не припиняються, маючи постійне постачання сировини ([[водень|водню]]) для горіння. Таким чином вона може спалювати водень в своїх надрах на протязі 10<sup>13</sup> років, що перевищує сьогоднішню оцінку [[вік]]у [[Всесвіт]]у. Згодом така зоря розвине умови для [[перенос енергії випромінюванням|переносу енергії випромінюванням]] в її ядрі (радіативне ядро), а водень буде продовжувати горіти в [[оболонка|оболонці]], у тонкому шарі навколо ядра зорі. Після того як запаси водню зорі буде вичерпано повністю вона перетвориться на гелієвий [[білий карлик]]<ref name=endms>The End of the Main Sequence, Gregory Laughlin, Peter Bodenheimer, and Fred C. Adams, ''The Astrophysical Journal'', '''482''' (June 10, 1997), pp. 420–432. {{Bibcode|1997ApJ...482..420L}}. {{doi|10.1086/304125}}.</ref>.
 
У більш масивних зір (M<sub>*</sub>>0.5[[Сонце|M<sub>☉</sub>]]) після вигорання водню [[гелій|гелієве]] ядро почне [[гравітаційний колапс|колапс]]увати. Енергія гравітаційного стиснення збільшить температуру ядра, а зменшення його розмірів спричинить зростання його [[густина|густини]] та [[тиск]]у. В той же час у тонкому шарі навколо гелієвого ядра швидкість реакцій горіння водню зростає (внаслідок збільшення температури та густини) й відповідно зростає енерговиділення. Оболонка зорі починає розширюватися під потужним тиском випромінювання й поступово стає [[конвекція|конвектиною]]. Відповідно, зоря зростає у розмірах майже не змінюючи своєї [[Світність|світності]], тому її зовнішні шари будуть охолоджуватись (стадія [[субгігант]]а). З часом потік енергії від горіння водню в оболонці досягне поверхні зорі та її світність почне зростати. [[Ефективна температура]] зорі залишається майже незмінною, а радіус зростає, й зоря виходить на стадію гіганта<ref name="evo">''Evolution of Stars and Stellar Populations'', Maurizio Salaris and Santi Cassisi, Chichester, UK: John Wiley & Sons, Ltd., 2005. ISBN 0-470-09219-X.</ref><sup>, § 5.9.</sup>. Однак гелієве ядро зорі продовжує стискатися й згодом там виникнуть умови для [[Потрійна альфа-реакція|термоядерного горіння гелію]].
Рядок 87:
[[Категорія:Класи світності]]
 
[[af:Reusester]]
[[ar:نجم عملاق]]
[[ca:Estrella gegant]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Гігант_(зоря)