Математична фізика: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 19:
:<math>\frac{\partial ^2 u}{\partial x^2} + \frac{\partial ^2 u}{\partial y^2} + \frac{\partial ^2 u}{\partial z^2} = 0</math>,
 
[[крайові задачі]] для якого спочатку вивчалися [[Лаплас П’єр Симон|П'єр Симон Лапласом]] (кінецткінець [[XVIII]] ст.) у зв'язку з побудовою [[теорія тяжіння|теорії тяжіння]], надалі знайшло застосування при розв’язуванні багатьох проблем [[електростатика|електростатики]], [[теорія пружності|теорії пружності]], задач сталого руху [[ідеальна рідина|ідеальної рідини]] тощо. Кожній [[математична модель|математичній моделі]] фізики відповідає цілий клас фізичних процесів.
 
Для математичної фізики характерно також те, що багато загальних методів, які можна використати для розв’язування задач математичної фізики, розвилися з частинних способів розв’язування конкретних фізичних задач і у своєму первісному вигляді не мали строгого математичного обґрунтування і достатньої довершеності. Це відноситься до таких відомих методів розв’язування задач математичної фізики, як [[метод Рітца|методи Рітца]] й [[метод Гальоркіна|Гальоркіна]], до методів [[теорія збурень|теорії збурень]], [[перетворення Фур’є|перетворень Фур'є]] і багатьох інших, включаючи [[метод розділення змінних]]. Ефективне застосування всіх цих методів для розв’язування конкретних задач стало одним зі стимулів для їх строгого математичного обґрунтування й узагальнення, що призводить у деяких випадках до виникнення нових математичних напрямів.