Барнич Ярослав Васильович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування
Рядок 37:
1924 року Барнич закінчив [[Львівський вищий музичний інститут імені Миколи Лисенка]] (викладачі Е. Зуна, О. Ясеницька-Волошин, [[Барвінський Василь Олександрович|Василь Барвінський]]). Ще декілька років пішло на пошуки роботи. Носили його дороги то в Ужгород, де був диригентом оркестру місцевого театру, то в Самбір, де вчителював. В 1929 р. – переїзд до Станиславова, вчительська праця в школах, гімназіях, семінарії сестер Василіянок, державному Музичному інституті ім. С. Монюшка, польській Вищій школі ім. Ф. Шопена, диригування тамтешнім "Бояном”. Це був особливо творчий період композитора.
 
Ось що пише про нього дружина композитора Ярослава Барнич:
Ось що пише про нього дружина композитора Ярослава Барнич: “Праці{{text|Праці було багато, але він жив нею. Особливо успішною була праця зі шкільною молоддю. Із молодими співаками-учнями чоловік творив дива. Кожний шкільний концерт був подією у Станиславові...Станиславові… Саме в той час він розпочав компонувати музику легкого жанру. Пригадую, коли я з дітьми повернулася з одних вакацій додому, то Ярослав зробив нам несподіванку. Сів біля цитри (фортепіано ми ще не мали) і заграв дві свої композиції до слів проф. Романа Савицького — два танго: “Ой«Ой, соловію”соловію» та “Хлопче«Хлопче мій, хлопче”хлопче». Ми були в захопленні і просто примусили його далі щось таке легке й мелодійне творити. За короткий час з’явилисяз'явилися такі його твори, як “О«О, гарна крале”крале», “Запізно”«Запізно», “Молоді«Молоді емерити”емерити», “Лист”«Лист» і врешті — славне танго — пісня «[[Гуцулка Ксеня (пісня)|Гуцулка Ксеня]]».}}
 
В 30-ті рр. з’явилися й усі оперети композитора («Дівча з Маслосоюзу» (1932), «Шаріка» (1934), «Пригода в Черчі» (1936), «Гуцулка Ксеня» (1938).