Горінчово: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 42:
[http://weather.in.ua/ua/zakarpatskaja/5567 Погода в селі ]
Село Горінчово вперше згадується в письмових джерелах середини XIV століття. Жителі Горінчового брали участь у селянській війні 1514 року і у визвольній війні угорського народу 1703 -1511 років. Селянин В.І.Бабич боровся проти білогвардійців у лавах Червоної Армії в 1919 1921 роках. В 1923 створена первинна організація КПЧ. Під час фашистської окупації 45 чоловік емігрували в Радянський Союз. За допомогу партизанам фашисти закатували комуніста Д.Д.Петрика 23 жовтня 1944 року село визволено від фашистської окупації. Горінчове розташоване в долині річки Ріки, за 16 км. від районного центру. Сільраді підпорядковані населені пункти Ділок, Кутлаш, Сюрюк, Посіч. У Горінчовому знаходилась центральна садиба колгоспу "Більшовик". Основний виробничий напрям його був - садівництво та тваринництво. Артіль мала понад 2400 га землі втч 900 га садів 360 сіножатей, 300 га орної землі. На фермах було 850 голів ВРХ 3300 овець . Основні виробничі процеси механізовано. З допоміжних підприємств вальцьовий млин, олійниця, пилорама. В селі є середня школа, бібліотека, клуб, дільнична лікарня. За радянських часів споруджено понад 400 будинків та тротуари.
Село Горінчово відоме насамперед як "оселя казкарів": у 1950-х рр. відомий фольклорист Петро Лінтур записав у селі близько 300 текстів казок і легенд від дев'яти оповідачів - Ю.Ревтя, Д.Петрика, Ю.Порадюка-Теґзи, І.Ділинка, Х.Плешинця, А.Калина, М.Шовака, Г.Павлюк, Ю.Митровича. Горінчівські записи Лінтура неодноразово видавалися друком - збірники "Казки Верховини" (1960), "Легенди Карпат" (1968), "Дідо-всевідо" (1969), "Дванадцять братів" (1972), "Казки одного села" (1979), "Зачаровані казкою" (1984), "Казки Карпат" (1990) та ін.
* Історія міст і сіл Української РСР Закарпатська область с.742 Київ 1969 р.
{{Хустський район}}