'''Бíлий ві́рш''' — неримовані [[вірш]]і; в усьому іншому (розмір, ритм, чергування наголошених і неналоголошених закінчень тощо) мало чим відрізняється від римовванихримованих. <br/>Вперше з'явився в [[Італія|Італії]] в [[16 століття|16]] ст. Розвиток білого вірша пов'язаний з прагненням наблизити віршовану мову до розмовної. Найбільшого розвитку білий вірш досяг у [[драма (рід)|драматургічних]] [[жанр]]ах (В. [[Шекспір]], Дж. [[Мільтон]], Й.-В. [[Гете]], О. [[Пушкін]], [[Іван Кочерга|І. Кочерга]]), за класичний взірець яких можуть правити твори [[Українка Леся|Лесі Українки]] («У пущі», «В катакомбах», «Йоганна, жінка Хусова», «Лісова пісня», «[[Бояриня (поема)|Бояриня]]» та інші), де п'ятистопний [[ямб]], позбавлений рими, набуває гнучкої та природної інтонації.<br/>В [[лірика|ліриці]], якщо мовиться про білий вірш, використовуються будь-які віршові розміри, як двостопні, так і тристопні:<br/>
