Відкрити головне меню

Зміни

м
оформлення, стильові правлення
'''НержавіючаНержаві́юча'''<ref>{{СУМ-11|нержавіючий}}</ref>, (також '''нержавка́'''<ref>{{ВТССУМ|нержавкий}}</ref>, '''нержавійна'''<ref name="Р2У">[http://r2u.org.ua/s?w=нержавеющая&scope=all&dicts=all&highlight=on Російсько-українські словники]</ref> або ''або'неіржавійна' '''неіржавійна<ref name="Р2У">[http://r2u.org.ua/s?w=нержавеющая&scope=all&dicts=all&highlight=on Російсько-українські словники]</ref>) '''сталь''' (також ''тж. інодінержавійка'', '''інокс''', {{lang-en|'''Inox'''}} від {{lang-fr|acier inoxydable}})  — стійка до [[корозія|корозії]] у атмосфері та агресивних середовищах [[сталь]]. Стійкість досягається [[Легування (металургія)|легуванням]]. Основний [[Легуючі елементи|легуючий елемент]] нержавіючої сталі  — [[хром]] (12—20 %). Вищий вміст хрому в сталі дає більший опір корозії, сплави з понад 12 % хрому не ржавіють у звичайних умовах і в слабкоагресивних середовищах, понад 17 %  корозійностійкікорозієстійкі у агресивних окислювальних середовищах, зокрема в [[азотна кислота|азотній кислоті]] міцністю до 50 %.
 
Нержавіюча сталь має немагнітні або слабомагнітні властивості, що може бути використано для перевірки її справжності.{{Джерело?}}
 
== Історія ==
Корозійна стійкість сплаву хрому з залізом відкрита у 1821 році французьким металургом [[П'єр Бертьє|П'єром Бертьє]] ([[:en:Pierre Berthier|Pierre Berthier]]), проте за наявних тоді технологій сплав був непрактичний через високу [[ламкість]]. У 1890-их німецький хімік [[Ганс Гольдшміт]] ([[:en:Hans Goldschmidt|Hans Goldschmidt]]) винайшов алюмінотермітний спосіб одержання сплаву.
 
Американський дослідник [[Елвуд Гейнс]] ([[:en:Elwood Haynes|Elwood Haynes]]) у 1907 році патентує нікелево-хромовий сплав [[стеліт]], і публікує у 1910 році статтю на [[IUPAC|Міжнародному конгресі прикладної хімії]]<ref name = m160>{{Harvnb|Madden|2003|p=160}}.</ref>.