Петровський Мирон Семенович: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м дoдана Категорія:Уродженці Одеси з допомогою HotCat
Рядок 8:
 
== Творчий шлях ==
Наприкінці 1950-х помешкання Мирона Петровського на площі Льва Толстого в Києві було одним із осередків молодіжної неформальної субкультури. Серед учасників зібрань були філологи [[Андрій Білецький]] і Тетяна Чернишова, письменник [[Юрій Щербак]], біолог [[Некрутенко Юрій Павлович|Юрій Некрутенко]], перекладач Юрій Педан, художник Вілен Барський та ін. У 1959–1960 у декого з них КДБ провело обшуки, їх викликали на допити, піддавали обструкції у пресі, частина зазнали репресій (так звана справа про «Літературну забігайлівку»){{Факт}}.
 
В 1960 від переслідувань республіканського КДБ переїхав до Москви, де певний час перебував на нелегальному становищі разом із [[Йосип Бродський|Йосипом Бродським]], пізніше працював літературним секретарем [[Корній Чуковський|Корнія Чуковського]], творчості якого було присвячено його университетську дипломну роботу, тоді ж видану в доопрацьованому вигляді у формі книжки («Корней Чуковский», 1960){{Факт}}.
 
У 1968–1987 був позбавлений можливости повноцінно друкуватися, за цей час написавши десяток книжок (про культурні контексти Маяковського, радянську наукову фантастику, поетику цирку тощо), що їх видавництва з ідеологічних мотивів відхиляли або розсипали в наборі{{Факт}}.
 
Видана 1986 року книга нарисів про радянську дитячу літературу 1920-1930-х років «Книги нашего детства» стала літературознавчим бестселером: 75-тисячний тираж було розпродано в лічені дні. У 1990-ті й 2000-ні роки, ставши «виїзним», Мирон Петровський виступав з лекціями в університетах Великої Британії та США. З 1995 редагує літературний альманах «Єгупець»{{Факт}}.
 
== Характеристика творчості ==