|
}}
'''ПетропавловскПетропавловськ''' ({{lang-kz|Петропавл}}) — місто в північному [[Казахстан]]і, біля кордону з [[Росія|Росією]], в 278 км. на захід від [[Омськ]]а. Населення 203,4 тис. осіб (1999). Місто було засноване в 1752 як російська [[фортеця]], розширюючапоширюючм російський вплив на кочових казахських територіях. Петропавловськ був важливим центром торгівлі [[шовк]]ом і [[килим|килимами]] до [[Жовтнева революція|Жовтневої революції]] 1917.
== Історія міста ==
Петропавловськ розташований ву південно-західній частині [[Західно-Сибірська низовина|Західно-Сибірської низовини]], на правому березі р. [[Ішим]], він виник в 1752 р. як військова фортеця [[Ново-Ішимська оборонна лінія|Ново-Ішимської оборонної лінії]] Російської держави на півдні Сибіру.
У 1740 рр. царський уряд схвалив проект створення нової лінії військових зміцнень, на південь від колишньої [[Ішимська оборонна лінія|Ішимської лінії]], довжиною 558 км. — від урочища Зверінна Голова (на р. [[Тобол]]) до [[Омськ|Омської фортеці]] (на р. [[Іртиш]]).
[28 лютого Сенат, обговоривши зовнішньополітичне становище, що склалася на Західно-Сибірських кордонах у зв'язку із спустошливими набігами джунгарджунгарів на кочових казахів, визнав необхідним терміново почати будівництво Ново-Ішимської оборонної лінії, відомої пізніше під назвою Горькой"Горькая".
У червні 1752 р. до урочища на р. Ішим рушила експедиція, що складалася з драгундрагунів Луцького полку, піших солдатів Нотебурзького полку і батальйону Вологодського драгунського полку. Майже 2 тисячі людей. Біля невеликого бору, розташованого проти заплавного оз. [[Бабашево]], драгуни переправилися на правий берег Ішима. Два круті яри, що обмежували будівельний майданчик, виходили до Ішима і разом з урвистим берегом широкої (до 47 м) річки створювали природну перешкоду ворогові. Експедиції належало в короткий термін побудувати велике зміцнення [[Фортеця Св. Петра|святого Петра]] і два малих — фортеці Полуденну і Лебяж'ю, а між ними 8 редутів. Враховуючи швидке настання холодів, вирішили зміцнення будувати дерев'яні.
[[Фортеця Св. Петра|Фортеця]] на Ішимі мала форму правильного шестикутника площею біля 2-х гектарів. По кутах його на рівній відстані розташовувалися бастіони, сполучені між собою крутинами. Загальна довжина фортечної огорожі складала більше 1,3 км. У бастіонах розміщувалися гармати, усередині фортеці — казарми, стайні, офіцерські будинки, гарнізонна церква, пороховий льох і ін. приміщення. Важкі роботи виснажували солдатів і козаків, також погане харчування і ранні холоди. Люди хворіли, багато хто вмирав, почастішали втечі. Казахське населення відносилося до будівництва позитивно, прагнучи встановити дружні взаємини з росіянами.
На початку жовтня випав сніг і роботи були зупинені. У зміцненні залишилися окрім офіцерів 50 драгундрагунів і 40 солдатів. У важких зимових умовах невеликий гарнізон забезпечував постійне спостереження за степом, стежив, чи не подаються сигнали лиха з довколишніх редутів. Сухарі і коржики та квас були основною їжею драгундрагунів і солдатсолдатів. З Росією фортецю зв'язував ланцюжок поштових станцій. ВеснойНавесні [[1753]] р. будівництво поновилося.
НеобхідністьПотреба ву хлібі ій фуражі сприяла заселенню селянами земель довкола фортеці. Солдати і драгуни теж мали право будувати власні будинки поза фортецею. Найзручнішим місцем для цього було Підгір'я. Поступово тут, тіснившись до річки, зростали вулиці. ВЗ ціляхметою безпеки передмістя було обнесенеобнесено огорожею. В'їзд і виїзд з нього охоронявся спеціальними караулами. У 1759 р. у фортеці відкрилася перша школа для солдатських дітей.
Як і інші укріплені пункти в Сибіру, фортеця св. Петра і Павла посилювалася у військовому відношенні: збільшувався гарнізон, дерев'яні стіни і бастіони замінювали земляними. Перебудовані казарми, споруджений «посольнийпосольський будинок» для прийому представників Коканду. По вказівці Сенату для робіт використовувалися колодники, засланці до Сибіру на каторгу (до 100—300). У 1772 р. при фортеці були вже два передмістя: нагірна частина і підгір'я. Зростав купецькийпрошароккупецький прошарок, оскільки фортеця ставала великим політичним і економічним центром ПріішимПриішим'я. Тут сходилися торгівельніторгові шляхи з Росії і Середньої Азії.
[[Файл:petropavl mosque.jpg|thumb|200px|Мечеть у Петропавловську]]
Для зв'язку мешканців з лівобережжям Ішима в 1781 р. на місці поромної переправи бувбуло побудованийпобудовано міст. У 1784 р. почалося будівництво [[мечеть|мечеті]].
У XIX столітті, зберігаючи своє військово-стратегічне значення, місто перетворилося на центр торговельноторгово-економічних зв'язків і духовних контактів казахськогоказахів і російськогота народуросіян. Під час війни з Наполеоном городяни і селяни двічі відправляли рекрутів і добровільно пожертвували на захист Вітчизнивітчизни близько 30 тис. крб.
1815 р. побудовано Покровську церкву.
1815 р. побудована Покровська церков.
Герб повітового міста Петропавловська (Тобольської губернії) затвердженийзатверджено 7 вересня 1842 роки (законом № 16351): У верхній половині щита герб Тобольський. У ніжній «в срібному полі на горі верблюд, пов'ючений двома пакунками напереваги і ведений за мотузок азіатцем».
11 травня 1849 р. спалахнувшаспалахнула пожежа, що винищилазнищила 450 будинків. Після цього почалася нова забудова поза затвердженомупланом, затвердженим царем плану. Автором плану був архітектор Черненко, який не врахував особливостіособливостей грунтів і рельєфу, ітому Підгір'я не раз тонуло у весняні паводки.
== Промисловість ==
Розвинені машинобудування і металообробка, основні заводи: машинобудівний, малолітражних двигунів, виконавчих механізмів, ізоляційних матеріалів. До найбільш великих підприємств міста відноситьсяналежить м'ясокомбінат (другий ву республіцікраїні після Семипалатинського), є мелькомбінат, молочний, шкіряні заводи і інше виробництво швацьких виробів, взуття, будматеріалів.
| 