Людовик XIX: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Ok14 (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
Aibot (обговорення | внесок) м персони за абеткою за допомогою AWB |
||
Рядок 18:
| герб =
}}
'''Людовик XIX''' (Луї-Антуан д'Артуа), [[герцог]] Ангулемський ([[Французька мова|фр]]. ''Louis Antoine, duc d'Angoulême'', [[6 серпня]] [[1775]], [[Версаль]], [[Франція]] - [[3 червня]] [[1844]], [[Герц]], [[Італія]]) - представник старшої лінії французьких [[Бурбони|Бурбонів]]. У [[1830]] році кілька хвилин номінально був [[Король|королем]] [[Франція|Франції]] і [[Наварра|Наварри]] як «Людовик XIX» ([[Французька мова|фр]]. ''Louis XIX''). З [[1836]] року до кінця життя був главою французького королівського дому (партії легітимістів у вигнанні).
== Дитинство ==
Народився [[6 серпня]] [[1775]] року у [[Версаль|Версалі]]. Батьком Луї-Антуана був 18-річний граф Шарль д’Артуа, майбутній король [[Карл X (король Франції)|Карл X]] і останній представник лінії [[Бурбони|Бурбонів]] на французькому престолі. Мати - 19-річна Марія-Терезія – принцеса Сардинська та Пьємонтська. Дядьком Луї-Антуана був [[Людовик XVIII (король Франції)|Людовик XVIII]], від якого хлопчик і отримав при народженні титул герцога Ангулемського.<br />
[[13 липня]] [[1789]] року, напередодні штурму [[Бастилія|Бастилії]], сім`я емігрувала до [[Турин
Разом з батьком у [[1792]] році приєднався до армії свого двоюрідного брата - принца Конде.<br />
Рядок 31:
У [[1799]] році на території Росії Людовика терміново одружили на двоюрідній сестрі принцесі Марії Терезі де Бурбон, дочці [[Людовик XVI (король Франції)|Людовика XVI]] та [[Марія Антуанетта|Марії-Антуанетти]]. Цей шлюб історики вважають фатальним у житті герцога Ангулемського.<br />
У [[1789]] році разом з батьками і молодшим братом Марії Терезі довелось перенести примусовий переїзд з [[Версаль|Версаля]] до [[Париж
Марію Терезу називали «тамільською сиротою». Її подружній союз з Людовиком, поспішно укладений в [[1799]] році, був продиктований волею [[Людовик XVIII (король Франції)|Людовика XVIII]]. Останній навряд припускав, що таким кроком він визначає майбутнє свого улюбленого племінника. Марія Тереза, яка опинилася у в'язниці у віці чотирнадцяти років і пережила там загибель усіх рідних, навряд чи була парою Луї-Антуану. Їх шлюб виявився бездітним через взаємну холодність подружжя. Для сучасників герцог Ангулемський завжди залишався насамперед чоловіком дочки страченого короля. Вона була вічним докором, живим нагадуванням про криваві події недавнього минулого. Марія Тереза завжди носила траур по своїм замученим близьким. У народі її називали «Мадам Злопам'ятність» і мало хто у Франції мріяв побачити її наступною королевою.
== Військова кар’єра і нагороди ==
У [[1800]] році Людовик прийняв командування полком кавалерії і баварської армії та брав участь у битві при Гогенліндені на боці антинаполеонівської коаліції. На початку [[1801]] року, коли [[Павло I (російський імператор)|імператор Павло]] уклав мир з [[Наполеон Бонапарт|Наполеоном Бонапартом]], герцог мав тікати до [[Варшава|Варшави]], а потім до [[Пруссія|Пруссії]]. Протягом наступних десяти років супроводжував і консультував свого дядька, [[Людовик XVIII (король Франції)|Людовика XVIII]]. Вони повернулись до Росії, коли [[Олександр I]] став царем. Але у [[1807]] році після [[Тільзитський мир|Тільзитського миру]] знову був вигнаний з Росії до [[Великобританія|Великобританії]]. Неодноразово намагався повернутись до Росії для участі у [[Вітчизняна війна 1812 року|Вітчизняній війні проти Наполеона]], але отримував відмови від Олександра I.
Ще під час еміграції визначилися симпатії Луї-Антуана щодо державної влади. Він був прихильний до англійської [[Конституційна монархія|конституційної монархії]]. Тому він схвалив політику Людовика XVIII у [[1814]] р. і з тих пір не раз надавав йому цінні послуги. Так було в розпал терору, який послідував за наполеонівськими «[[Сто днів|Ста днями]]», коли герцог Ангулемський, намагаючись охолодити запал [[Ультрароялісти|ультрароялістів]], відправився у миротворчу поїздку по країні. Під час подорожі він проголошував тости за [[Хартія 1814|Хартію]] і короля. Під захистом англійців він мав [[12 березня]] урочисто в`їхати у [[Бордо]], де ім`ям короля обіцяв відміну [[Конскрипція|конскрипції]] і всіх гнітючих податків, а також повну свободу віросповідання. Вступ герцога у Бордо вважається початком [[Реставрація Бурбонів|реставрації Бурбонів]].<br />
[[Файл:Louis Antoine d'Artois, duc d'Angoulême.jpg|thumb|left|Людовик, герцог Ангулемський]]
Брав участь у боях в [[Іспанія|Іспанії]] у [[1814]] році в армії Веллінгтона. Після вступу в [[Париж]] герцог отримав звання кірасирського і драгунського генерала і французького адмірала. У березні [[1815]] заснував в [[Тулон
У 1822-1823 роках керував 100-тисячними війсками Франції, які придушували повстання Рієго в Іспанії. Спочатку без єдиного пострілу Людовик увійшов у [[Мадрид]]. Потім одержав перемогу у битві Трокадеро, після чого реакційна влада короля [[Фердинанд VII|Фердинанда VII]] Іспанії була відновлена. За «успішне закінчення війни з Іспанією» герцог отримав від [[Олександр I (російський імператор)|Олександра I]] [[орден Святого Георгія]] I ступеня та став одним з 25 кавалерів цього російського ордену. Також Луї-Антуан був удостоєний звання принца Трокадеро.
== Король на двадцять хвилин ==
Після смерті Людовика XVIII у [[1824]] році та вступу на престол [[Карл X (король Франції)|Карла X]] Людовик стал спадкоємцем престолу і [[
Це була єдина мирна і регулярна зміна влади у Франції в XIX столітті. Карл X вирішив підкреслити традиційні основи монаршої влади і вінчався на царство в [[Реймський собор|Реймському соборі]] [[28 травня]] [[1825]].<br />
Карл Х почав вести продворянську політику і остаточно порушив рівновагу, яка склалася в перші роки [[Реставрація Бурбонів|Реставрації]]. У [[1830]] році король зважився на державний переворот. Він підписав ордонанси (укази), які практично скасовували всі досягнення революції і вели до відновлення [[Абсолютизм|абсолютистського]] ладу в країні. Велика [[буржуазія]] пішла на боротьбу.
[[25 липня]] ордонанси опублікували в газетах. Париж відповів повстанням. [[29 липня]] з боєм узяли королівський палац [[Тюїльрі (палац)|Тюїльрі]].<br />
[[Липнева революція]] спонукала Карла відректися від престолу. Але він зажадав зречення і від свого старшого сина. Відрікаючись на користь онука - графа Шамбора, при живому і дієздатному сині, Карл Х порушив головне правило престолонаслідування. Але вже був відомий новий правитель Франції - [[Луї-Філіпп]], герцог Орлеанський. Він користувався потужною підтримкою ліберальної партії, яка запанувала в результаті повстання 27-29 липня. Розраховувати на перемогу законний спадкоємець корони Луї-Антуан не міг.
Офіційно вважають, що Людовик XIX все ж таки був королем Франції. Коли Карл X підписав зречення, до підписання документу Луї-Антуаном минуло двадцять хвилин. Саме у цей час Людовик XIX офіційно був королем. Його правління є найкоротшим з усіх відомих.<br />
Рядок 61:
Після зречення разом з батьком, дружиною і племінником екс-дофін емігрував. У вигнанні він носив титул «граф де Марн».<br />
Луї-Антуан і його дружина відправилися в [[Едінбург]] в листопаді [[1830]] р. і оселились в будинку, де зупинявся Карл X. Імператор [[Франц II]] з [[Австрія|Австрії]] в [[1832]] році пропонував сім`ї палац у [[Прага|Празі]]. Однак, Франциск II помер в [[1835]] році. Його наступник [[Фердинанд I (імператор Австрії)|Фердинанд I]] сказав, що палац потрібен йому для своєї коронації. Тому королівська родина в кінцевому підсумку прийшли до замку в [[Горіція|Горіції]].
Людовик так і не повернувся до Франції.<br />
Рядок 73:
• [http://bibliotekar.ru/dinastii/index.htm Монархи Европы (судьбы династий). Редактор - составитель Н.В.Попов]<br />
• [http://www.via-romana.fr/?pageid=fiche&prod=120 Louis XIX, celui qui fut roi 20 minutes, Michel Bernard Cartron]
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
[[Категорія:Королі Франції]]
[[Категорія:Бурбони]]
| |||