Користувач:Blast furnace chip worker/Майстерня Злочини російського царату: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 204:
Щоб послабити колонізацію рідної території всілякими зайдами, козацтво приймає рішення про заселення запорозьких окраїн, що досі не мали осідлого населення, українцями з північної України, окупованої Росією і Правобережної України. Всі вони селилися на Запоріжжі на правах підданих Війська Запорізького і мали сплачувати податки у військову скарбницю за визначенням військового коша.
Запорожці не припиняли своєї мирної боротьби за свої права. Якщо грамоти Стефана Баторія і універсали Богдана Хмельницького і факти не бралися до уваги російським урядом у вирішенні земельного питання на Запоріжжі, то запорожці вирішили скористатися ще одним аргументом. Вони спиралися на 3 пункт [[Вічний мир|Вічного миру]] від 7 травня 1686 року, де було сказано, що запорожці переходять у російський нагляд "з всіма при них стародавніми вільностями і місцями", тобто ці території здавна належали запорожцям і вони є їхніми володарями. Прошення було передано цариці у Москві 7 грудня через генерал-прокурора Вяземського. Відповіді не було
=== Наступ царату на Запоріжжя під час Російсько-турецької війни 1768 - 1774 років ===
Рядок 223:
3 серпня 1775 року Катерина ІІ видала манифест про знищення запорозької Січі. За маніфестом "Січ Запорізька в кінець вже зруйнована, з винищенням на майбутні часи і самої назви запорізьких козаків". Землі, що належали запорожцям, ввійшли у склад [[Азовська губернія|Азовської]] (ліворуч від Дніпра) і [[Новоросійська губернія|Новоросійської губерній]] праворуч від Дніпра. Більша частина з них до 2/3 (1 634 800 десятин) була роздана російським вельможам, а інші відведені під міські й казенні поселення.
Під час зруйнування російською владою Запорозької Січі у столиці Росії перебувала делегація запорозьких козаків. Поки посольство запорозьке на чолі з Головатим було у Росії і піклувалося про збереження правди, російські війська під головуванням Текеллі зруйнували Січ. Головатий дізнався про це особисто від Потьомкіна, який поводився з ним зухвало, коли Січ вже була зруйнована.
Останній отаман Війська Запорозького П. Калнишевський був засланий до [[Соловецький монастир|Соловецького монастиря]], де він в нелюдських умовах утримувався до 1801 р., а через два роки після звільнення там же і помер.
| |||