Янко Бобетко: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м вилучена Категорія:Звинувачені Міжнародним трибуналом по колишній Югославії; дoдана [[Категорія:Звинувачені Міжнародним трибунало...
стильові правлення
Рядок 36:
 
У [[Сісак]]у, районом якого стало пізніше рідне село Янка Бобетка, майбутній генерал навчався в гімназії, після чого був зарахований на [[ветеринарія|ветеринарний факультет]] [[Загребський університет|Загребського університету]]. 1938 року вступив до [[КПЮ]], а 1941 р. брав участь у підготовці повстання у своїй окрузі. 11 липня 1941 р., після того, як [[усташі]] вбили його батька і трьох братів, Бобетко приєднався до першого антифашистського підрозділу окупованої Європи — першого сісацького партизанського загону в лісі Брезовіца поряд із Сісаком. Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] його було тяжко поранено у [[Словенія|словенському]] місті [[Дравоград]]і, але він вижив і став [[офіцер]]ом Югославської народної армії. Після війни закінчив Вищу військову академію [[Югославська народна армія|ЮНА]] і дістав звання [[генерал-майор]]а ЮНА. У 1966 р. дослужився до звання [[генерал-лейтенант]]а і очолив командування 5-го військового округу ЮНА (Словенія і Хорватія).
 
Під час [[Хорватська весна|Хорватської весни]] 1971 р. долучився до хорватських реформістів, тому рішенням [[Йосип Броз Тіто|Йосипа Броз Тіто]] його було виключено з лав ЮНА вкупі ще з 19-ма хорватськими генералами. До здобуття Хорватією самостійності в 1991 р. професійний військовик Янко Бобетко не міг прилюдно ні висловлюватися, ні діяти.
 
У ході [[війна Хорватії за незалежність|війни за незалежність]] Янко Бобетко відмовляється від запропонованого місця [[міністерство оборони Хорватії|міністра оборони Республіки Хорватія]], але включається у війну за незалежність у регіоні [[Бановіна]], а 10 квітня 1992 року [[Президент]] [[Франьо Туджман]] присвоїв йому звання [[генерал-полковник]]а хорватської армії. У тому самому році він прийняв на себе командування Південним фронтом, успішно керуючи на цій посаді операцією зняття блокади з [[Дубровник]]а та операціями вглиб території від Дубровника: ''Тигр'' — захоплення ключових висот, з яких війська [[Республіка Сербська|Республіки Сербської]] обстрілювали підступи до міста, ''Конавле'' — визволення чималої території [[Конавле|цієї адміністративної одиниці]] і витіснення ворога за межі Республіки Хорватія та ''Влаштіца'' — зайняття однойменної гірської вершини на прилеглій боснійській території, з якої бійці частин Республіки Сербської вели мінометний і артилерійський вогонь по Дубровнику і околицях.
 
Після того, 20 листопада 1992 р. генерал Янко Бобетко призначається начальником Генерального штабу Збройних сил Республіки Хорватія, змінивши на цьому посту генерала [[Антон Тус|Антона Туса]]. Після розблокування Дубровника та околиць Янко Бобетко керує операціями [[Операція "Масленіца"|"Масленіца"]] і [[Операція "Медакська кишеня"|"Медакська кишеня"]]. Президент Туджман 15 липня 1995 р. звільнив його з посади начальника штабу безпосередньо перед операцією ''[[операція "Буря"|"Буря"]]''. Відтоді й до 1999 р. він був депутатом від [[Хорватська демократична співдружність|ХДС]] у [[Сабор|хорватському парламенті]].
 
У 1996 році генерал Бобетко видав книгу ''Всі мої битви'' ({{lang-hr|}}Sve moje bitke), у якій описав всі свої перемоги в [[війна Хорватії за незалежність|Хорватській війні]]. У ній він показав військові карти операцій ''[[операція "Червневі зорі"|Червневі зорі]]'', ''Тигр'', ''Масленіца'', [[Операція "Медакська кишеня"|''Медакська кишеня'']], [[Операція «Блискавка»|''Блискавка'']] та [[Операція "Буря"|''Буря'']]. У цій книзі він, зокрема, написав:
 
''«Я маю незаплямований образ, що дозволяє мені залишити попісля собісебе письмове свідчення про все, що я робив і довершив за своє більш ніж п'ятдесятирічне військове і політичне життя».''
 
[[Міжнародний трибунал пощодо колишнійколишньої Югославії|Гаазький Трибунал]] звинуватив його у воєнних злочинах, скоєних у 1993 році в ході операції «Медакська кишеня». Генерал Бобетко тоді заявив, що він не вирушить до Гааги живим, і відмовився одержати обвинувальний висновок.
 
2000 року Янко Бобетко віддалився від громадського життя, помер 29 квітня 2003 р. у Загребі, а похований нa Міському кладовищі у Сісаку.
Рядок 57 ⟶ 60:
* [[16 листопада]] [[1993]] р. — член Президентської Ради оборони і національної безпеки
* тимчасовий голова Палати депутатів хорватського парламенту.
 
=== Звання ===
* '''[[Генерал-полковник]]''' — з [[4 січня]] [[1992]] р.
Рядок 77 ⟶ 81:
* [http://www.domovinskirat.hr/content/view/8535/1570/ Domovinski rat On Line: Bobetko Janko] {{ref-hr}}
* [http://www.vojska.net/hrv/zivotopis/b/bobetko/janko/ Vojska.net: Janko Bobetko] {{ref-hr}} {{ref-en}}
 
== Посилання ==
* [http://www.hic.hr/dom/424/dom03.htm Dom i svijet]