Припливи та відпливи: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Yakudza (обговорення | внесок) |
Olvin (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
{| border=0 cellpadding=0 cellspacing=0 align=right
|- align=center
|[[Файл:Bay of Fundy High Tide.jpg|thumb|160px|
|[[Файл:Bay of Fundy Low Tide.jpg|thumb|160px|Мала вода у затоці Фанді.]]
|}
'''Припли́ви''' та '''
Припливи — результат [[гравітація|гравітаційної]] нерівномірності притягання води океанів [[Місяць (супутник)|Місяцем]] і, меншою мірою, [[Сонце|Сонцем]]. У підмісячній точці внаслідок більшого тяжіння Місяця утворюється «горб». Аналогічний горб утворюється на протилежному боці земної кулі (внаслідок меншого тяжіння). Коли через обертання [[Земля|Землі]] «горби» досягають [[Суходіл (географія)|суходолу]], настає приплив. Гравітація Сонця зумовлює аналогічний ефект, але висота сонячного припливного горба у 2,17 разів менша<ref name=nekr>{{cite web|title=Морские приливы|author=А.В.НЕКРАСОВ|url=http://fiz.1september.ru/articlef.php?ID=200601015|}}{{ref-ru}}</ref>.
Найвищий рівень води під час припливу називають «''повною водою''», а найнижчий (під час відпливу) - «''малою водою''»<ref>{{Книга|автор=Карпенко H.I.|назва=Рельєф морських берегів|посилання=http://www.geoknigi.com/book_view.php?id=1289|частина=[http://www.geoknigi.com/book_view.php?id=1315 Припливно-відпливні явища]|місце=Львів|видавництво= Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка|рік=2009|сторінок= 308}}</ref>.
== Різновиди ==
Рядок 15 ⟶ 17:
== Висота припливів ==
Середня висота припливу в океані становить 0,5 м. Такі припливи спостерігаються на океанічних островах. Для інших водойм найважливішим фактором є ступінь зв'язку зі світовим [[океан]]ом. Скажімо, у [[Балтійське море|Балтійському морі]] припливи дуже незначні, іноді - взагалі непомітні на тлі випадкових коливань, зумовлених вітром та іншими причинами<ref name=nekr/>. З іншого боку, коли океанічна припливна хвиля підходить до [[Суходіл (географія)|суходолу]], то, залежно від конфігурації дна та берегової лінії, висота припливу може перевищувати звичайну в 10—20 разів. Найвищі припливи — до 18 м — спостерігаються у [[затока Фанді|затоці Фанді]] на атлантичному узбережжі [[Північна Америка|Північної Америки]] (на кордоні між [[США]] та [[Канада|Канадою]])<ref name=karp>{{Книга|автор=Карпенко H.I.|назва=Рельєф морських берегів|посилання=http://www.geoknigi.com/book_view.php?id=1289|частина=[http://www.geoknigi.com/book_view.php?id=1316 Фізика припливів і відпливів. Обертаюча припливна течія, амфідромічна точка]|місце=Львів|видавництво= Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка|рік=2009|сторінок= 308}}</ref>. Найвищі припливи на узбережжі [[Європа|Європи]] — у [[Бретань|Бретані]] — сягають 13 метрів.
== Використання енергія припливів ==
| |||