Користувач:Blast furnace chip worker/Майстерня Злочини російського царату: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
'''Наступ царату на території Війська Запорозького''' - послідовна загарбницька діяльнісь московського царату з привласнення територій, що належали [[Військо Запорозьке Низове|Війську Запорізькому Низовому]]. Наступ розпочався значною мірою після прийняття [[Березневі статті 1654|союзницького договору]] [[Богдан Хмельницький|Богдана Хмельницького]] з московським царем [[Олексій Михайлович|Олексієм]], хоча [[Військо Запорозьке Низове]] у прийняті договору участі не брало й цареві не присягалося. Розпочався приблизно 1654 року, тривав понад сторіччя, завершився остоточним [[Ліквідація Запорозької Січі (1775)|знищенням Запорозької Січі]] у 1775 році. Процес супроводжувався постійною боротьбою козаків з московськими зайдами,
В історичному сенсі можна говорити про декілька українських державних утворень часів [[Козаччина|козаччини]]. Серед них, зокрема [[Гетьманщина]] та [[Військо Запорозьке Низове|Запорожжя]] ([[Запорозька Січ]] — «козацька республіка»). В той час, коли після укладення гетьманом [[Богдан Хмельницький|Б.-З. Хмельницьким]] договору з [[Московія|Московією]] 1654 р. вплив і присутність останньої на землях Гетьманщини посилилися, Запорожжя зберігало автономію, юридичною основою якої були грамоти польських королів та Універсал гетьмана Б.-З. Хмельницького 1655 р. І все ж царат, скориставшись історичною ситуацією, зокрема ослабленням Гетьманщини та протистоянням з мусульманським світом, фактично здійснює наступ на землі [[Військо Запорозьке Низове|Війська Запорожського]].
Рядок 18:
У 1594 – 1596 роках [[Наливайко]] хотів зробити козацьку державу, незалежну від Польщі. У 1616 – 1622 роках під керівництвом [[Сагайдачний|Сагайдачного]] козацтво остоточно перетворилося на окремий [[стан]], його збройні сили були реорганізовані у регулярну армію.
Під час [[Хотинська війна|війни Польщі з Туреччиною]] 1622 року козаки виставили проти 100-тисячної турецької армії 40 тис. чоловік війська, а поляки лише 30 тис. Після війни козаки були обмануті поляками й не отримали виконання своїх вимог, однак відчули свою силу. Після війни частина учасників війни розійшлася по домівках, але 20 - 30 тис. самовільних козаків, не внесених у [[Реєстрове козацтво|реєстр]], своїми діями дозволили Війську Запорізькому
== Гетьманщина й втрата нею незалежності ==
Рядок 26:
|[[Файл:Гетманщина18век.gif|thumb|Гетьманщина (1750). Після Віленського перемир'я 1657 року й Андрусівської угоди 1667 року, в яких українська сторона не приймала участі, територія Гетьманьщини була розділена між Польщею й Московією на Правобережну й Лівобережну. Територія Гетьманщини на Лівобережжі перетворилася на куций опецьок, залежний від Московії. Правобережні гетьмани і де-яких лівобережні гетьмани продовжили боротьбу проти паскудної московської наволочі за створення незалежної соборної Гетьманщини, однак через внутрішні протиріччя та боротьбу Московії з незалежністтю Гетьманщини, її територія залишилася обмеженою. ]]
|}
Польська загарбницька політика, національні та соціальні утиски українського населення й козаків зокрема викликали наприкінці ХVІ - першій половині ХVІІ стст. на Україні численні антипольські [[козацькі повстання]], які в решті решт переросли у [[Хмельниччина|визвольну війну українців]] під проводом [[Богдан Хмельницький|Богдана Хмельницького]]. В ході визвольної війни вже в перший її рік, 1648 року, війська Б. Хмельницького визволяють більшу частину України. Так постала [[Гетьманщина]]. Однак, Хмельницький не розвиває наступ до повної перемоги над Польщею й в решті решт війна затягується надовго. Для продовження боротьби Хмельницький вимушений був шукати союзника. Таким "союзником" стає [[Московія]], з якою 1654 року укладається [[Переяславська угода]].
Однак, Московія виявилася не просто поганим союзником, а й підступним зрадником. Царат постійно порушував Переяславську угоду, постійно зраджував. Московський уряд вже наприкінці 1655 року пішов на політичне зближення з Польщею. 1656 року у Вільні виходячи зі своїх власних інтересів, Москва провела переговори з Польщею проти Швеції без участі української сторони, однобічно заключив [[Віленське перемир'я|перемир’я]] з поляками, нехтуючи інтересами України. На польсько-московські переговори у Вільні українська делегація не була допущена. Москва дозволила Польщі окупувати Правобержну Україну, чим звела на нівець всю боротьбу українського народу, а сама окупувала Лівобережну Україну. Україну було поділено між Московією й Польщею. Загарбницька й зрадницька політика московського царату викликала обурення й супротив козаків.
Рядок 34:
Наступники Б. Хмельницького продовжили боротьбу з Московією й, враховуючи зраду Москви, відмінили союз. Після Б. Хмельницького на території всієї України понад пів століття тривали майже беззупинні воєнні дії, які вели зовнішні загарбники - Росія, Польща, Турччина та внутриполітичні сили Гетьманщини. Причому, московити проявили себе протягом подальших десятиліть по відношенню до України як постійні зрадники й несамовиті загарбники.
Московити нічим не допомогли Україні у її боротьби з Польщею, навпаки пійшли з
На Лівобережжі Москва провадила постійну загарбницьку політику, нав'язуючи ослабленій майже неприпинними війнами підконтрольній їй Лівобержній Гетьманщині свої умови [[Переяславські статті]] (1959), [[Московські статті]] (1662), [[Глухівські статті]] (1668), [[Коломацькі статті]] (1689) тощо.
На території України у другій половині ХVІІ століття точилася соціальна й політична боротьба, яку вміло використовувала Москва на свою користь для окупації Гетьманщини й підкорення її. Де-яким гетьманам вдавалося вибороти незалежність й соборність України. Однак, це завжди викликало обурення з боку Московії й чергову війну її проти України. В ході [[Російсько-українська війна (1658—1659)|українсько-московської війни]] 1658 року звільнити Україну від Московії вдалося [[Іван Виговський|Івану Виговському]]. Однак через внутрішній розбрат у державі перемоги Виговського вже через рік були зведені нанівець. 1668 року [[Петро Дорошенко|Дорошенко]] об'єднує Україну. Дорошенко виборов незалежність, Польща вивела з України всі свої залоги. Москва прийняла Андрусівський договір й не допомогла П. Дорошенку у його боротьбі з Польщею. Московія була рішуче проти воз'єднання України.
В подальшому дії Московії по відношенню до Гетьманьщини були спрямовані на посилення окупації й експлуатації її, що завершилося в решті решт повним скасуванням гетьманату у 1764 році.
Рядок 48:
[[Файл:Maps Palan u.svg|thumb|Паланковий устрій Вольностей Війська Запорозького (1734–1775 рр.) ]]
Після [[Хотинська війна|Хотинської війни]] 1622 року частина українсього козацтва розійшлася по домівках, але 20 - 30 тис. самовільних козаків, не внесених у [[Реєстрове козацтво|реєстр]], своїми діями дозволили Війську Запорізькому
Козаки січові обрали Хмельницького своїм гетьманом але не бажали підчинитися йому безумовно й залишали за собою свободу дій
Рядок 60:
За Андрусівською угодою запорожці залишені у колишньому нейтральному стані, з оговоркою, щоб вони знаходилися “у послуху під обороною й під високою рукою обох Государів...на спільну їхню службу від наступаючих....бусурманських сил.” <ref> Полное собрание законов. Т. І. № 398. </ref> Самі запорожці, як і українці Гетьманщини, у Андрусівському договорі ніякої участі не брали, однак договір у однобічному порядку встановлював, що Запорозьке військо має бути “послушним”. Одне походження запорожців з козаками Гетьманщини, окупованої Росією, а також ім’я запорозького війська, утриманого Хмельницьким за козацтвом Гетьманщини, фактично відокремленного від справжнього Запоріжжя, дали привід російському царату вважати низове Запорізьке військо підвладним собі. Цар [[Федір Олексійович]] у своїй грамоті Низовому війську запорізькому від 28 червня 1670 року прозиває себе володарем цього війська, в іншій грамоті від 29 серпня 1673 року, називає вже кошового отамана [[Сірко|Сірка]] своїм підданим.
==== Після Вічного миру між Московією й Польщею ====
6 травня 1686 року у Москві між Польщею й Росією було заключено [[Вічний мир|вічний мир]]. Польща остоточно вімовлялася від Києва, який росіяни займали тимчасово, й Лівобережної України. За цим трактатом частина Запорозького низового війська, яку Польща до того вважала своєю, поступала під владу Росії на умовах збереження ними своїх прав й стародавніх вольностей, які до того визнавав за ними польський уряд.
| |||