Антирелігійна пропаганда: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Стаття, які слід категоризувати за допомогою AWB
Рядок 1:
'''Антирелігійна пропаганда''' в [[СРСР]], систематична ідейна дія за допомогою всіляких форм ідеологічної роботи (усна пропаганда, друк, радіо, телебачення і ін.) на свідомість людини в цілях подолання релігійних пережитків і вироблення атеїстичного, діалектико-матеріалістичного світогляду.
 
Антирелігійна пропаганда в [[УССР]] є постійною складовою частиною більшовицької системи засобів боротьби з [[релігія|релігією]]. В теорії своїй базується на вченні [[марксизм|марксизму]]у, що протиставить ідеалістичному світоглядові матеріалістичний. А. п. керована ком. партією з Москви, має завдання поставити право "виконання рел. культів", знищити в укр. народі його релігійність і вбити давні [[традиції]]. Тактика А. п. мінялася в різні періоди залежно від політичних настанов більш. партії. Під час війни [[1918]] - [[1921]] на Україні більшовики вели Антирелігійну пропаганду шляхом звинувачення церкви в контрреволюції (це супроводжувалося розстрілами, арештами, контрибуціями тощо), організації антирелігійних диспутів та лекцій для голови червоноармійців, робочих та селян, молоді та інтелігенції. Під видом допомоги голодуючим конфісковані були церковні цінності.
:В добу непу А. п., керовна Спілкою Войовничих Безвірників у Москві, набрала широкого характеру.
 
Рядок 11:
Починаючи з [[1943]] р. [[Йосип Сталін|Й. Сталін]] поступово змінює антирелігійну політику радянського уряду на більш лояльну. До його смерті гонінь на Церкву не було. Хоча післявоєнний жорсткий ідеологічний тиск, котрий проявився у ждановщині в області культури, у відновлені колгоспів (там де вони розпались у воєнний час) не міг не торкнутись і Церкви.
:Уже [[27 вересня]] [[1944]] р. появилась постанова ЦК [[ВКП(б)]] “Про організацію науково-просвітницької пропаганди” [4, с. 121-123], котра закликала до посилення антирелігійної пропаганди через пропаганду наукового світосприймання.
:Консолідація антирелігійного фронту пройшла в [[1947]] р. із створенням “Всесоюзного товариства по розповсюдженню наукових і політичних знань” – товариство “Знання”. Ця організація була побудована хитріше ніж діючий у [[1920-ті|20]]-[[1930-ті|30]] рр. Союз войовничих безбожників, котрий вона замінило. До її функцій входила популяризація наук, читання публічних лекцій. У “Знання” вербували солідних вчених, що прикрили своїм ім’ям примітивних лекторів з [[атеїзм|атеїзму]]у, котрі у свою чергу фігурували у якості докторів філософії [7, с. 303]. У багатьох містах у товариства “Знання” були будинки і постійні лекторії “наукового атеїзму”. Максимум атеїстичної діяльності “Знання” досягло при хрущовських гоніннях на Церкву, коли в [[1964]] р. загальний наклад його публікацій, брошур, [[журнал|журналів]]ів та книг перевершив шестимільйонну позначку.
:Скоро, після смерті у [[1953]] р. Й. Сталіна проявляються ознаки можливої зміни статусу релігії в [[СРСР]]. Газетні статті того часу пророкували скору зміну клімату, оскільки зі сторони [[ЦК КПРС]] з’являються натяки на те, що релігія не відімре сама по собі у соціалістичному суспільстві, тому було вирішено посилити атеїстичну пропаганду, котра на його думку перебуває у запущеному стані. Скоро стало зрозуміло, що однієї пропаганди мало.
:Першим сигналом розпочатої розправи над Церквою була Постанова ЦК КПРС від 7 липня [[1954]] р. “Про значні недоліки в науково-атеїстичній пропаганді і засобах її покращення” [4, с. 502-507]. Визнавши, щодо Церкви і до сект тягнеться молодь, Постановою залучались до антирелігійної пропаганди Міністерство освіти, Профспілки та ВЛКСМ, котрі мали проводити науково-освітню пропаганду матеріалістичного світогляду, спрямованого на “підвищення свідомості трудящих мас” і “поступове звільнення їх від релігійних забубонів”.
Рядок 22:
:Ідеологічна комісія при [[ЦК КПРС]] розробила “Міроприємства по посиленню атеїстичного виховання населення”, котрі, як Постанова [[ЦК КПРС]], були оприлюднені на початку [[1964]] р. [6]. Усі запропоновані комісією заходи були спрямовані на роботу у декількох напрямках атеїстичної роботи.
:Перша група заходів охоплювала наукову розробку проблем атеїзму та підготовку спеціалістів-антирелігіозників. До цієї групи входять рішення про створення в Академії суспільних наук при ЦК [[КПРС]] Інституту наукового атеїзму, котрий мав керувати та координувати всією роботою в області атеїзму, котра проводилась інститутами Академії наук [[СРСР]], ВУЗами, закладами Міністерства культури, підготовка кадрів вищої кваліфікації, для чого Міністерство освіти з [[1964]]-[[1965]] навчального року на історичних і філософських факультетах вводить спеціалізацію частини студентів по науковому атеїзму.
:До другої групи входили заходи пов’язані з атеїстичним вихованням. Одним із прояв яких було введення у ВУЗах обов’язкового курсу “Основи наукового [[атеїзм|атеїзму]]у”.
:До третьої групи входили заходи пов’язані з використанням в атеїстичному вихованні всіх засобів ідейного впливу.
До наступної групи входили заходи атеїстичного виховання дітей та юнацтва, котрі посилювали антирелігійну направленість шкільних програм.
Рядок 129:
* [http://fmykolaj.io.ua/story.php Джерело: свящ. Миколай Лагодич]
* [http://www.cerkva.pyrogoscha.org.ua/text-page__102.html Антирелігійна боротьба в СРСР у середині ХХ ст. ]
{{Без категорій}}